День за днем, під керівництвом Матері-Церкви, ми долаємо дні Святої Чотиридесятниці і вже досягли третьої Неділі Великого посту.
Сьогоднішній Воскресний день називається Хрестопоклонною Неділею, тому що нам для поклоніння виноситься Святий Хрест. Досягнувши середини посту, християни потребують благодатної помочі для зміцнення духовних сил. Саме споглядаючи на Древо Хресне, православні вірні отримують велику втіху і підбадьорення. Бо ніщо не може так втішити і підвести до духовної боротьби, як Хрест Христів, шануючи який, людина віддає шану Самому Богу. «О, Триблаженне Древо, на якому був розп’ятий Христос – Цар і Господь» – взиває Свята Церква.
Але, чому ми поклоняємося знаряддю страти? Чому ми, православні християни, бачачи перед собою Хрест Христів, поклоняємось йому, а не зневажаємо? На превеликий жаль, є, так звані християни, які не шанують Хрест Господній. Та ми повинні пам’ятати в своєму житті слова апостола Павла, який говорить: «Я не бажаю хвалитися, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, Яким для мене світ розп’ятий і я для світу» (Гал. 6. 14).
Апостол навчає: «А якщо і Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша» (1Кор. 15. 14). Тобто, якщо Христос не воскрес, то шанування Хреста є дійсно безглуздим, бо, таким чином, ми віддаємо шану Хресту, як будь-якому іншому знаряддю страти. Ап. Павло продовжує: «…слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, – сила Божа» (1Кор. 1. 18).
Хрест, що колись був найбільш страшною, ганебною карою, стає для нас силою Божою проти видимих і невидимих ворогів. Хрест називаємо Живоносним, Животворчим древом, яке процвіло. В давнину древо спокусило перших людей і стало для них древом смертним, бо, споживши плодів його, люди пізнали смерть, втративши райську насолоду богосинівства. Древо ж Хресне стало Живоносним древом, що зацвіло для нас благодатними плодами, яких споживаючи, повертаємо собі втрачений рай.
Хрест дав людству остаточну перемогу добра над злом, перемогу любові над ненавистю, життя над смертю. Бо «Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих. Бо як смерть через людину, так через людину і воскресіння мертвих. Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть»(1Кор. 15. 20-22). З впевненістю можна сказати, що якби не було Хреста, не було б спасительного подвигу Христового, не було б Божественного Воскресіння. Тому православні християни шанують Животворчий Хрест, як знамено славної перемоги Христа над смертю. Так само, як воїни царів і володарів земних віддають шану прапорові, несуть його поперед війська, пильно оберігають під час битв, так і воїни Христові, якими є справжні християни, вшановують Хрест, як знак перемоги Христа над дияволом в битві за душі людські.
Славний старозавітній пророк Ісая, ще в глибоку давнину, задовго до пришестя Господа в світ, пророчо славить подвиг Христа промовляючи: «Він взяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби; а ми думали, що Він був уражений… Але Він укритий виразками був за гріхи наші і мучимий за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися. Усі ми блукали, як вівці зведені були кожен на свою дорогу: і Господь поклав на Нього гріхи всіх нас» (Іс. 4-6). Христос Хрестом примирив нас з Богом, через Хрест послав на нас небесне благословення і всі благодатні дари.
Сьогодні ми з вами стали слухачами євангельського читання, у якому Сам Господь звертається до нас: «…хто хоче йти за Мною нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде» (Мк. 8. 34). Що означає зректися самого себе? Це означає, що в своєму житті людина-християнин повинна полишити гріх, відмовитись від догоджання своїм похотям, не бути рабом гордині, зухвалості, гніву, блуду, а намагатися бути старанним трудівником у вертограді Христовім.
Слід пам’ятати, що кожен з нас стає учасником спасительної сили Хреста Господнього лише тоді, коли гідно несе по життєвому шляху свій власний хрест. І коли, йдучи по цьому тернистому шляху, де зустрічаються: скорботи, горе, нещастя, пригноблення, хвороби, людина не нарікає, а з вдячністю приймає всі ці випробування як іспит від Господа, ось тоді вона уподібнюється Христу. Господь же Ісус Христос є для нас справжнім прикладом любові, самопожертви, смирення, лагідності, милосердя і терпеливості, чого так не вистачає нам у цьому житті. Пам’ятаймо, що з гробу Ісусового виникло нове життя, що оновило людство, виростивши незчисленні лики святих, які стали плодами хресної жертви Христової.
Розмірковуючи нині про славу Хреста Господнього прокиньмося духовно, відкриймо очі сердечні, підбадьоривши себе живою дієвою вірою, за допомогою якої ми зможемо з’єднатися з Господом – джерелом вічної любові. Святитель Макарій, митрополит Московський, говорить: «В Хресті Господньому – сутність всього Євангелія».
Свята Чотиридесятниця є образом нашого тимчасового життя, переповненого смутком, трудами і хворобами. Якщо в житті людина бореться з усіма цими наслідками гріхопадіння і коли не лінується, докладає зусиль – отримує результат, так і під час Великого посту, коли людина відкриває його згадкою про гріхопадіння Адама і вигнання із раю, проходить дні посту у невпинній боротьбі з гріхом, кінцевим результатом її подвигу стає єдність з Воскреслим Господом Ісусом Христом.
Пройдімо ж ці дні посту, несучи знамено перемоги Господа над смертю – Хрест Христів, просячи у Бога Небесного покрову, взиваючи: «поклоняємось Страстям Твоїм Христе, покажи нам і славне Твоє Воскресіння». Амінь.
прот. Миколай Капітула,
магістр богослов’я,викладач РДС,
клірик Свято-Покровського собору, м. Рівне