«Діва днесь предстоїть у церкві, і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу. Ангели з архиєреями поклоняються, апостоли з пророками торжествують, бо ради нас молить Богородиця Предвічного Бога» – це дивне явлення Божої Матері сталося в середині X ст в Константинополі, у Влахернській церкві, де зберігалась риза Богоматері, Її головний покров (мафорій) і частина пояса, перенесені з Палестини в V ст.
У Воскресний день, 14 жовтня, під час всенічної відправи храм був переповнений богомольцями, святий Андрій, Христа ради юродивий, о четвертій годині ночі, піднявши очі до неба, побачив Пресвяту Богородицю, що йшла по повітрі. Матір Божа була осяяна небесним сяйвом в оточенні Ангелів і сонму святих. Святий Хреститель Господній Іоанн та святий апостол Іоанн Богослов супроводжували Царицю Небесну. Схиливши коліна Пресвята Діва почала зі сльозами молитися за християн і довгий час перебувала на молитві, потім, підійшовши до Престолу, продовжувала Свою молитву, закінчивши яку Вона зняла зі Своєї голови покривало і розкрила його над тими, хто молився,, захищаючи від Ворогів видимих і невидимих. Пресвята Владичиця сяяла Небесною славою. Святі Андрій та Єпіфаній, що удостоїлись бачити Богоматір, Яка молилася за людей довгий час дивилися на це славне явлення Покрову Пречистої. У Влахернській церкві збереглася пам’ять про дивне заступництво Богоматері.
У 14 ст. руський паломник дяк Олександр бачив у церкві ікону Пресвятої Богородиці, що молиться за світ, написану так, як її бачив святий Андрій. Але Грецька Церква не знає цього свята. Та по особливому свято Покрову Пресвятої Богородиці святкується на наші рідній Українській землі починаючи з найдавніших часів. Слід зазначити, що святий Андрій, який бачив це дивне видіння, був слов’янин, він у молодому віці потрапив у полон і був проданий у Константинополі в рабство місцевому жителю Феогносту. В Україні велика кількість храмів освячена саме на честь Покрову Пресвятої Богородиці, що є доказом того , що наші благочестиві предки з древності урочисто вшановують це свято. Треба згадати ще й те, що славні лицарі козаки-запорожці, які мужньо боронили православну віру мали в себе на Січі церкву на честь Покрови Пресвятої Богородиці і вважали Пречисту своєю Небесною Заступницею і Покровителькою.
У свято Покрови Пресвятої Богородиці ми благаємо у Цариці Небесної захисту і Помочі: Пом’яни нас у Твоїх молитвах, Госпоже Діво Богородице, щоб не загинули через примноження гріхів наших, покрий нас від усякого зла і лютих напастей; на Тебе бо надіємось і, Твого Покрову свято шануючи, Тебе величаємо.
Святий апостол Ананія
Святий апостол Ананія, єпископ міста Дамаска, був з числа сімдесяти апостолів. За велінням Божим він хрестив наверненого гонителя християн Савла, майбутнього великого апостола Павла ( Діян.9, 10-19). Святий Ананія, незважаючи на небезпеку, сміливо і відкрито проповідував християнство іудеям та язичникам.
З Дамаску він вирушив з Благовістям у Елевферополь, де зцілив багатьох недужих. Правитель міста Лукіан намагався змусити апостола принести жертву ідолам, але, бачачи його стійкість і тверде сповідання Христа, звелів мучити святого. Страшні катування не похитнули свідка Істини. Тоді мучителі вивели його за місто і побили камінням. З молитвою за своїх вбивць святий відійшов до Бога (+ в I ст). Пізніше його мощі були перенесені до Константинополя.
Преподобний Роман Солодкоспівець
Преподобний Роман Солодкоспівець народився в V ст. сирійському місті Емесі. Переїхавши в Константинополь, він став паламарем в храмі Святої Софії. Вночі преподобний усамітнювався на молитву в полі або у Влахернському храмі.
Святий Роман не мав дару співу і читання. Одного разу в навечір’я Різдва Христового, він читав кафизми, але так погано, що його замінив інший читець, а клірики посміялися з Романа. Засмучений юнак довго молився перед іконою Пресвятої Богородиці. Вночі у сонному видінні Матір Божа явилась святому, і подавши йому сувій звеліла з’їсти. Так преподобний Роман отримав дар книжного розуміння, складання і виконання церковних піснеспівів
За старанне служіння святий Роман був рукопокладений в сан диякона і став вчителем співу. До самої смерті,(+556р.), преподобним Романом Солодкоспівцем було складено до тисячі піснеспівів, багатьма з яких християни і донині прославляють Бога.
Праведний Петро Багатостраждальний
В день Покрову Пресвятої Богородиці – 14 жовтня Свята Українська Православна Церква вшановує пам’ять праведного Петра Багатостраждального ( Калнишевського).
Святий праведний Петро народився в день пам’яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла. Його малою батьківщиною стала Лівобережна Україна. Він був найстаршим, але не єдиним сином, в козацькій родині Івана Калнишевського.
Перші докладні відомості про святого Петра відомі нам з того часу, коли йому було вже 50 років. Відомо, що праведний Петро був освідченою людиною. Дуже любив читати книги. Серед книг, як найкоштовніший скарб він мав Євангеліє, вартістю 1000 карбованців.
Вперше Святий Петро Канишевський очолив Запорізьку Січ у 1762 році, перебуваючи на цій посаді менше року. У 1762 році він, разом з військовим січовим писарем Іваном Глобою, зустрівся в Москві з імператрицею Катериною II, Відтоді мабуть, праведник Божий став нелюбий цій імператриці.
Останній кошовий Запорізької Січі св. Петро був глибоковіруючою людиною. Він будував храми і монастирі . За все своє життя він лише особистим коштом спорудив з десяток церков на Роменщині, у Києві, на Запоріжжі. При храмах праведний Петро влаштовував шпиталі для немічних і хворих, пам’ятаючи про слова Спасителя: « Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть».
Щоб утвердити свою владу над Україною цариця Катерина своїм указом ліквідувала гетьманство та Січ. Ста тисячне російське військо у 1775 році оточило Запорізьку січ. На той час в Січі перебувало лише декілька сот душ. Сили були надто не рівні.
84-річний кошовий отаман Петро Калнишевський розумів приреченість будь-якого опору. Будучи до глибини душі православним він не хотів проливати православної крові. Своїм праведним житієм святий Петро уподібнився праведному Іову Багатостраждальному, бо Господь і для нього дав також випробування. Відомо що святий Петро хотів дожити своє життя у Межигірському Спасо-Преображенському монастирі, але злі наміри сильних світу цього розпорядились по-іншому. Праведний Петро доживав свого віку у напівпідвальному сирому, холодному казематі.
Тюремний режим праведного Петра відзначався особливою суворістю. Його виводили з камери до церкви лише три рази на рік.. поводив він себе смиренно і благочестиво, чим здобув повагу в соловецьких ченців. Коли праведний Петро відійшов до Господа 31 жовтня (13 листопада)1803 року. Братія поховала його на почесному місці.
Своїм житієм праведний Петро показав приклад смирення і терпіння, великої любові до свого народу і до краю.. Він воістину був справжнім миротворцем.
Преподобний Сава Вишерський
Преподобний Сава був сином боярина Івана Борозди з Кашина. Преподобний з дитинства вирізнявся благочестям. Першопочатково він подвизався в Тверській Савиній пустині, де братія обрала його ігуменом. Уникаючи почестей, преподобний пішов на Афон, де трудився над переписуванням Богослужбових книг. Після повернення з Афону він вибрав для своїх подвигів пустельне місце на березі річки Вішери, що неподалік Новгороду. Тут з благословення Новгородського архиєпископа побудував храм. Поблизу обителі був побудований стовп і на ньому преподобний подвизався. Загальноцерковне прославлення преподобного Сави відбулось в Москві на Соборі 1569 р. служба йому складена ієромонахом Пахомієм Сербом.
Святкування на честь Хітону Господнього і Стовпа Животворчого.
Святкування на честь Хреста Господнього і Стовпа Животворчого – храмове свято Мцихетського патріаршого собору на честь 12- ти апостолів. За переданням Грузинської Православної Церкви, Хітон Господній попав у древню столицю Грузії слідуючим чином.
Єлеазар, равін мцхетської громади євреїв, який переселився в Грузію з Єрусалиму ще в 70 р. до н.е., отримав повідомлення від єрусалимського первосвященика Анни про страту Христа, поспішив до Єрусалиму у супроводі Лонгина Карсницького. Вони стали свідками страстей Христових і кидання жеребу за Його одяг ( Ін. 19, 23-24; Пс 21, 19). В той час коли пречисте тіло Господа було пригвожденно до Хреста, мати Єлеоза знаходилась в Мцхеті, почула удари молота в своєму серці і стрепенулась від великого страху. Звістивши своїй дочці Сидонії про хресні страждання Спасителя, безвинно виданого на смерть , мати Єлеоза померла.. Єлеоз придбав Хітон Господній у воїна, котрому він дістався за жеребом, і привіз його в Мцхет. Єлеоз підтвердив слова матері і показав сестрі Хітон Господній. Взявши Хітон, праведна Сидонія обцілувала його, притиснула до своїх грудей і відразу впала бездиханною. Ніхто, в тому числі цар Адрек не могли розняти рук Сидонії і взяти Хітон. Праведна Сидонія була таємно похована братом Єлеозом в царському саду Мцхети.
Про це розповів святій рівноапостольній Ніні первосвященик карталінських євреїв Авіафар-нащадок равина Єлеоза. Він увірував у Христа, почувши тлумачення древніх пророцтв Святою Ніною. Навернений до Христа рівноапостольною Ніною грузинський цар Миріан( 265-342 рр.) вирішив побудувати на місці поховання Хітону Господнього християнський храм.. величезний кедр, який виріс на могилі Сидонії, зрізали і його стовбур хотіли як основний стовп для підтримки головного купола храму, але підняти його не змогли. Всю ніч св. Ніна молилась про Божественну допомогу, і їй було видіння в якому привідкривалась історична доля Грузії.
На світанку Ангел Господній наблизився до стовпа і підняв його. Стовп огорнутий дивним світлом, піднімався і опускався над своєю основою. З пня кедра витекло запашне миро. Так Ангел Господній показав місце де був захований в землі Хітон Господній. Ця подія, свідками якої була велика кількість жителів Мцхета, зображається на іконі « Прославлення Грузинської Церкви». Животворчий Стовп, біля якого відбувалось багато зцілень має зараз кам’яне покриття. Стовп знаходиться в соборі Свети-Цховелі поряд з макетом храму Гробу Господнього в Єрусалимі.
Грузинською Православною Церквою свято на честь Хітону Господнього і Животворчого Стовпа вшановується так само урочисто, як в Україні свято Покрову Пресвятої Богородиці.
підготував протоієрей Миколай Капітула,
магістр богослів’я, викладач РДС,
клірик Покровського собору, м. Рівнe rivne-cerkva.rv.ua