Дорогі брати і сестри! Христос народився!
У недільний день після свята Різдва Христового Церква нагадує нам про дві сумні події – про втечу Діви Марії з Богонемовлям та праведного Йосифа до Єгипту та про жорстоке винищення дітей у Віфлеємі та околицях за наказом царя Ірода. Посеред радості, яку ми маємо, згадуючи і прославляючи народження Спасителя, з Євангелія ми чуємо про біль, кровопролиття і страждання від дії зла. І якщо минулими роками такі спогади мали для нас більшою мірою морально-виховне значення, то нині, в час невимовних страждань, принесених на нашу землю новітнім Іродом та його озлобленими слугами, ці спогади безпосередньо відлунюють болем в наших душах.
Адже мільйони наших співгромадян через російську агресію стали вимушеними біженцями так само, як біженцями були Богоматір з Немовлям і старець Йосиф – Її обручник і піклувальник. Жінки, діти, люди старшого покоління, рятуючись від душогубів кремлівського диктатора, вимушені полишати свою Батьківщину, рідний дім та втікати до іншого краю, часто далекого і чужого, щоби там знайти безпеку і захист від жорстокості й насильства. А сотні дитячих життів, тисячі життів мирних мешканців українських міст і сіл душогуби, послані кремлівським іродом, вже забрали і продовжують забирати.
Маріуполь і Волноваха, Буча, Бородянка та Ірпінь, Харків та Ізюм, Херсон і Бахмут – лише перелічення всіх місць злочинів, актів терору і геноциду, вчинених російськими агресорами на українській землі, вимагало би від нас багато часу. І за кожною такою назвою стоять сотні й тисячі обірваних або скалічених війною життів.
Тож хоча ми і святкуємо тепер та прославляємо подію народження Сина Божого і Спасителя світу, ми не забуваємо про ті великі страждання, які в ці самі дні та години переживають наші брати і сестри. Ми згадуємо їх у молитві, ми просимо для них Божої допомоги та захисту. Ми просимо упокоєння душам невинно постраждалих внаслідок російського нападу. Ми просимо одужання, зцілення ран тілесних і душевних для поранених і скалічених російськими бомбами, кулями і ракетами. Ми просимо захисту та допомоги для вимушених біженців та переселенців, хто подібно до Христа і Його земних батьків полишив рідну землю, шукаючи захисту від небезпеки. Нехай Господь надихає милосердям серця людей доброї волі, які опікуються нашими біженцями, і нехай за їхнє добро та жертовність винагородить стократно.
Ми знову і знову в своїх молитвах згадуємо про наших новітніх героїв, про мужніх воїнів – захисників України. Завдяки їхній щоденній жертовності, завдяки їхній незламності ми маємо можливість у відносному спокої вшановувати Різдво Христове. За це, за нашу свободу і незалежність щодня і щогодини доводиться платити дорогу ціну. Ми не забуваємо цього і ніколи не забудемо!
Нинішні події та події євангельського часу, страждання і смерть невинних змушують нас ставити перед собою питання: чому Бог допускає це?
Тому, що Він дав людству невід’ємний дар свободи. Кожна людина приходить в буття, маючи свободу волі та вибір. Цей дар є основою нашої здатності до любові, бо вона – плід свободи. Водночас наші свобода і право вибору означають і здатність людини обрати замість любові та добра – зло і ненависть.
Зло і його наслідки – це не Божий вибір, а вибір людини. Все те зло і страждання, які ми бачимо – є плід використання кимось божественного дару свободи з егоїстичною неправедною метою. Зло не виникає саме собою – у нього є творці та винуватці, які свою свободу підкорили творенню цього зла.
Не Бог творить зло, не від Нього воно походить, але Бог робить все, щоби припиняти це зло, щоби воно було переможене і справедливо осуджене. І саме тому Син Божий, хоча Він є Всемогутнім, добровільно обмежив та принизив Себе, терпів вигнання, гоніння, страждання, муки і прийняв смерть – щоби перемогти зло в самому його корені та відкрити шлях до спасіння і вічного життя всім добрим, всім невинно від зла постраждалим.
Бо наш Бог терпеливий, але і правосудний. Він дочасно терпить гріхи людей, даючи їм можливість розкаятися і виправитися. Але Він же і карає беззаконників та осуджує зло, і ніхто не уникне Його праведного суду.
Діти, вбиті з наказу Ірода у Віфлеємі та околицях, загинули невинно, але як мученики вони отримали вінці небесні та вічне блаженне буття в оселях райських. А Ірод та його слуги-душогуби успадкували осудження разом з дияволом. Гордовитий цар з трону скинений до геєни вогненної, а невинні діти отримують місце блаженне біля Престолу Всевишнього Бога.
Син Божий разом із Своїми земними батьками терпить несправедливе вигнання, стає біженцем і знаходить захист в чужій землі. Але цим Він показує приклад великого смирення, яке перемагає зло. Ця перемога стається не відразу, не в одну мить, до цієї перемоги веде хресна дорога страждань. Але завершенням дороги смирення, терпіння і жертовності завжди є перемога добра.
Про ці два уроки і нагадує нам сьогодні слово Євангелія про втечу до Єгипту земних батьків Спасителя з Богонемовлям і про вбивство Іродом дітей у Віфлеємі. Зло може мати тимчасовий успіх і часом може здаватися, що добро відступає перед його навалою. Але насправді зло завжди приречене на поразку і осудження, а добро перемагає.
Тому і ми, дорогі брати і сестри, перебуваючи у цих важких обставинах війни, не будемо занепадати духом і зневірюватися, але нехай приклад переможного смирення Сина Божого надихає нас. Скільки би не тривало тимчасове торжество зла – меч Божого правосуддя покарає його. Всякий нерозкаяний злочинець, як і давній Ірод, зазнає осудження. А кожен, хто потерпів невинні страждання – отримає винагороду від Праведного Судді, Який і Сам страждав несправедливо.
Богу нашому слава на віки віків! Амінь!