Улюблені у Христі брати і сестри!
Кожна неділя віддаляє нас від події святої П’ятидесятниці і наближає до іншої події – Світлого Христового Воскресіння. І кожна неділя – це наша «маленька» Пасха, спогад про Воскресіння Христове.
Сьогодні 12-та неділя після святої П’ятидесятниці, і ми, прийшовши до храму, чуємо розповідь святого апостола і євангеліста Матфея про «багатого юнака».
До Христа часто приходили люди з різними своїми проблемами і негараздами, інколи приходили, щоб його спокусити, а інколи просто з цікавості, послухати його.
І сьогоднішній, юнак який підійшов до Спасителя, прийшов із запитанням, яке турбує кожну людину, кожного християнина, який хоч раз у житті задумався над його сенсом і метою. «Що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне?» (Мф. 19.16).
Христос дає відповідь багатому юнакові – таку, яку дав би кожний равин. Чому? Бо і прихід юнака до Ісуса Христа, який є Серцезнавцем, і його звертання до нього «Учителю Благий» дає зрозуміти, що Христос – учитель і Благий лише для тих, хто справді і щиро вважає його Сином Благого.
Виконання Заповідей Божих – перша умова, з допомогою якої людина може успадкувати життя вічне, це початок шляху, і їхнє виконання дає людині орієнтир у житті. Хоча юнак відповів ствердно щодо дотримання заповідей, однак, як ми далі бачимо, він лише був готовий до послуху, а не до справ і відповідальних кроків. Христос вказав на причину його неготовності увійти в Царство Небесне: «Піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах» (Мф.19.21).
Ми не знаємо, як своє багатство здобув цей юнак, але ми знаємо про інше, що він не володів ним, а воно (багатство) володіло юнаком. Бо він вже в юності своїй став невільним.
Прикро, але ні зі Священного Писання, ні зі Священного Передання ми не знаємо його імені і більше з ним не зустрічаємось. Історія про нього на цьому завершується. Натомість згадаймо, що не закінчилася вона у самарянки, яку, після розмови зі Спасителем, ми знаємо як праведну Фотинію (Світлану) і багато інших прикладів.
Відхід багатого юнака змусив задуматися над цією розмовою і апостолів, які, підійшовши до Христа, почали запитувати, хто ж може тоді спастись? І Спаситель дає відповідь: «Людям це неможливо, Богові ж усе можливо» (Мф.19.26).
Багатство, яким ми володіємо, можна порівняти із знеболювальним, що втамовує біль, але не лікує хворобу. Так само і багатство допомагає лише на деякий час позбутися певних земних проблем, але не визначає сенсу життя людини та його мету.
Відповідь Христа вказує на нашу неспроможність, але водночас говорить про невимовне Боже милосердя, бо коли ми слабкі, тоді ми і сильні і, навпаки, коли ми сильні, тоді ми слабкі.
Пам’ятаймо слова з ранішніх молитов: «Бо якщо за діла мої спасеш, то це не буде благодать і дар, але більш як обов’язок». Тому просімо для нас від Бога милості.
То що обирати християнину – бідність чи багатство? Святі отці говорять, що для християнина є ще третій варіант – убогість. Навіть саме слово можна розтлумачити як «у Бога». Убогість духовна – це не бідність, це початок шляху до Бога. Згадаймо заповіді блаженства і заклик Христа: «Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне» (Мф. 5.3).
Проймімося і ми сьогоднішньою розповіддю для того, щоб зрозуміти її основний зміст, і ставши на місце юнака, зрозуміти, що для нас Христос – «є путь, і істина, і життя» (Ін. 14.6).
Амінь.