В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
«Камінь, який відкинули будівничі,
той самий став наріжним каменем» (Мф. 21.42)
Саме такими словами у сьогоднішньому євангельському читанні 13-ї неділі після Святої П’ятидесятниці, від святого апостола і євангеліста Матфея, Спаситель закінчує притчу, яку промовив до людей та священників, які прийшли Його послухати.
Власне, ця притча у біблійній історії має назву «Про злих виноградарів», даючи характеристику працівникам у винограднику щодо їхньої праці, діянь та й стану їхньої душі. Про цю притчу описують відразу три євангелісти – Матфей, Марк і Лука, і у всіх трьох є певні особливості розповіді.
Святитель Іоан Золотоустий, тлумачачи цю притчу, наводить багато символічних паралелей, які пов’язують її з ізраїльським народом. Виноградник – народ ізраїльський, огорожа – десять заповідей, працівники – це ті, кому доручено духовно опікуватися «Божим виноградником», слуги господаря – пророки, судді, єдиний син – наш Спаситель, Ісус Христос.
Паралель у сьогоднішній розповіді можемо побачити навіть у смерті Ісуса Христа, якого, подібно до сина господаря винограднику, вбили поза виноградником, поза Єрусалимом, який «чув» стільки проповідей, «бачив» безліч чудес, які звершував Спаситель, але й це не допомогло.
Уважно прочитавши цей уривок, ми можемо чітко зрозуміти і побачити основну думку, яка червоною ниткою проходить через всю притчу, – наскільки Бог довіряє людині, наскільки вірить людині, наскільки дбає і опікується своїм творінням. Натомість людина ж готова в будь-який час повстати проти Творця і навіть убити його Сина, щоб жити безкарно і в своє задоволення. підмінюючи поняття, і називати гріх – добром.
Дана притча дає підсумок життя усього старозавітного людства і описує початок Нового Завіту.
Я впевнений, що кожен з нас «знайде» себе у сьогоднішній притчі: якщо не в працівниках, то у тих людях, які дають відповідь Спасителеві: «Злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно» (Мф. 21.41).
Бо ці слова вказують на те, що ми знаємо про справедливість і хочемо жити за справедливістю, з жорстокими вчиняти жорстоко, кривдити тих, які й нас кривдять. Так, це справедливо, але немилосердно.
Маємо пам’ятати слова, промовлені Господом: «Бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам» (Мф. 7.2). Пам’ятаймо і слова нашої української народної приказки: «Що посієш, те й пожнеш», яка є нам дороговказом у житті.
Людині, а тим більше християнину, потрібно бути не просто професіоналом у своїй повсякденній діяльності, людині потрібно бути людиною, яка покликана до подоби Божої. І проявляється вона у вдячності, благородстві, смиренності тощо. Ось що робить нас насправді професіоналом у житті.
Що ж робити нам? Пам’ятати, що все, що є у нас, все, що ми отримали, не наше, а Боже. І кожен з нас, коли змінює своє життя, змінює і людей, які поруч, схиляючи їх або до добра, або ж до лихого. І нам кожному необхідна Божа підтримка. Бо людина – як та дитина, яка народжується беззахисною і потребує піклування про неї її батьків. Так само і ми у наших відносинах із Богом потребуємо Його більше, аніж нам здається.
Пильнуймо наші душі, намагаймося розгледіти цей «Камінь», яким є Христос. Бо для одних Він є каменем утвердження їхньої віри, а для інших – каменем спотикання, який неможливо оминути.
І нехай сьогоднішнє апостольське читання буде для нас підкріпленням нашої віри. Подібно до того, як колись апостол Павло підкріплював коринфян цими словами, він підкріплює ними нас і сьогодні: «Пильнуйте, стiйте у вiрi, будьте мужнi i твердi. Усе у вас нехай буде з любов’ю» (1 Кор 16. 13-14).
Амінь.
ІЛАРІОН
митрополит Рівненський і Острозький