«Прийдіть вірні зібравши нині хор, побожно торжествуємо і славно оспівуємо святу й преславну пам’ять всіх святих». Так, дорогі браття і сестри, оспівуємо всіх святих в стихирі на стиховні в неділю, яку ми сьогодні святкуємо. Після Зішестя Святого Духа на апостолів вони розійшлися по цілому світу, проповідуючи Христову науку – славлячи Воскреслого Христа. Божественні слова апостолів закарбовувалася у людських серцях і світло Божої благодаті наповняло їх. Люди, сповнені Божої благодаті, пізнавали правду – змінювали своє життя, ставали послідовниками Христа.
Христова наука чимраз більше поширювалася світом. Сьогодні ми святкуємо Неділю всіх святих. Людей, які не шкодували свого здоров’я і навіть життя, для того щоб прославити Воскреслого Христа, адже в їхніх серцях закарбувалися Його слова: «І всякий, хто покине дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне» (Мф. 19,29).
Церква знає безліч імен святих людей, яких ми вшановуємо протягом цілого року, яким поклоняємося і молимося до них. Але є й такі святі, про яких ми майже нічого не знаємо. Візьмемо св. мученика Лонгина-сотника родом з Каппадокії, який владою Пилата був поставлений зі своїми воїнами служити під час страждань і розп’яття Ісуса Христа. Це був той воїн, який списом проколов ребра розіп’ятого Господа Нашого і від витеклих крові та води отримав зцілення своїх хворих очей. А побачивши землетрус, затьмарення сонця, гроби, що відкрилися, і посталих із мертвих, сотник Лонгин визнав: «Воістину Він був Син Божий» (Мф. 27,54).
Він був і серед вартових, представлених Пилатом до Животворчого тіла Ісуса Христа, яке лежало в гробі. Коли Господь Воскрес і Своїм дивним Воскресінням навів на варту страх, тоді Лонгин і два воїни, а звали їх Ісавр та Афродисій, остаточно увірували в Христа і стали проповідниками Воскресіння Христового. Архієреї і юдейські старійшини дали воїнам гроші, щоб ті приховали цю подію і сказали, нібито ученики Христа прийшли вночі і вкрали Його, поки вони спали. Проте Лонгин грошей не взяв і затаїти чудо не захотів, натомість ще ревніше почав свідчити про Нього.
Залишивши службу, Лонгин і два його воїни відправилися на Батьківщину, де прийняли Таїнство Хрещення і почали проповідувати. Архієреї і старійшини, спокушені злим духом, сповнені заздрості і гніву, пішли до Пилата, і він видав наказ про страту Лонгина та його друзів. Карателі прибули до Каппадокії, почали розпитувати про Лонгина і дізналися, що він живе в батьківському домі. Туди вони й відправились. З Божого одкровення св. Лонгин узнав про свій мученицький вінець і про все, що з ним має статися. Вийшовши назустріч кривдникам, посланим Пилатом, він запросив їх у свій дім, пригостив обідом і почав розпитувати про мету їхнього візиту. Вони розповіли, що їм наказано стратити його. Одягнувшись у білу похоронну одежу, св. Лонгин промовив: «Ви нічим не можете віддячити мені за мою любов до вас, ніж послати мене до Господа мого, Якого я давно бажаю бачити». Після цих слів він і його товариші схилили свої голови під меч. Воїни виконали наказ і пішли, а тіла мучеників за віру Христову були з почестями похоронені на тому місці, яке вказав сам святий Лонгин.
І ми, дорогі браття і сестри, повинні брати приклад із земного життя тих людей, які отримали від Господа велику благодать і успадкували Царство Небесне. Тож від щирого серця принесімо їм свої молитви і благаймо, щоб вони були нашими покровителями перед престолом Всевишнього, а ми гідно несли ім’я християнина і тут, на землі, здобували собі Царство Небесне. Амінь.