В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
У цій Євангельській оповіді, дорогі у Христі, ми бачимо й чуємо про реальність духовного світу, зокрема, про ангелів, які відпали від Бога та почали боротись проти Нього.
Ми бачимо, як Христос зцілює біснуватого. Демони свідчать, що Христос є Сином Божим та кажуть: «Чого Ти прийшов нас мучити передчасно?» Тобто вони знають, Хто перед ними й самі просять, щоб їх відправили не до геєни огненної, а в свиняче стадо. Більш того, «біси вірують і тремтять» та при цьому не змінюють свого життя. Якщо ми не змінюємо свого життя, просимо Христа відійти від нас, не заходити в наше життя, залишити нас такими, якими ми є зі своїми гріхами, тоді ми уподібнюємося цим демонам та їхній бісівській вірі. Вони ж бо сповідували Христа Сином Божим, але не каялися. І якщо ми не каємося, то наша доля – разом із тими свинями, які ідуть на погибель: ідуть у море і тонуть у ньому.
Ми, дорогі браття і сестри, залежні від наших пристрастей. Людина вже не робить те, що хоче, але те, до чого її змушує пристрасть. Значна кількість людей є одержимі наркотиками, алкоголем, азартними іграми, статевою розбещеністю та іншим.
Розповідь про зцілення гадаринського біснуватого також піднімає питання життєвих пріоритетів. Що важливіше: добробут ближнього, чи власний достаток?
Христос зробив добру справу, зціливши біснуватого, але ціна цієї справи виявилася зависокою для місцевих мешканців, що розводили свиней. За словами Святого Письма, загинуло ціле стадо: понад 2000 свиней. Для тогочасних гадаринців свині були справжнім багатством. Їх їли, годували ними своїх жінок і дітей, та продавали щоб заробити грошей. Свині потребували щоденної турботи, догляду та охорони від хижаків. Тому втрата такого значного стада могла стати справжньою катастрофою для місцевих мешканців.
З одного боку, вони бачили зцілених біснуватих, але з іншого – значні втрати для себе. Саме цими втратами продиктований їхній вибір: «йди геть».
Не дивуймося гергесинцям бо й сьогодні Христові Заповіді, які лунають через проповідь Євангелії, викликають в сучасній людині дискомфорт. Оскільки місцеві мешканці були у переважній більшості язичниками, невідомо, що лякало їх більше: втрати, що їх зазнало місто через знищення свинячого стада, чи можливість Христа виганяти бісів.
Язичники вірили, що людина, яка може контролювати злих духів, може діяти, як на добро, так і на шкоду. Якщо хтось може вигнати бісів, то він же може їх і наслати. Тому до скорботи місцевих мешканців через матеріальні втрати додавався язичницький страх перед людиною, що має владу навіть над нечистими духами.
Для Христа легше впоратися з бісами, ніж із людьми. Бісів Він вигнав лише одним словом, натомість люди вигнали самого Господа. Сила й могутність Спасителя безмежні, але Господь не може змінити людину, попри її власну волю та всупереч самій людині.
Зцілений біснуватий висловлював бажання йти слідом за Христом. Його життя змінилося докорінно, залишивши небагатий вибір: повернутися до людей, що заковували його в ланцюги та вигнали з міста на цвинтар або йти слідом за Людиною, яка визволила його від влади злих духів. Зцілений просить Спасителя взяти його з собою, але у відповідь чує: “ні”.
До інших Христос звертався, закликаючи: “Іди за мною,” – а до цього, – “повернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог”. Ця історія не лише про зцілення, але й про покликання людини. Єдина особливість цього покликання в тому, що не треба було нікуди йти, навпаки, зцілений мав служити Богові там, де народився і виріc. Амінь.
митр. прот. Іван Макулович