В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Крокуючи дорогою Великого посту, Церква чимраз ближче підводить нас до Голгофи, місця викуплення, де має принестися жертва за Всіх і за Все. Підходить до завершення свята Чотиридесятниця. Призначене Церквою Євангельське читання розповідає про подорож Сина Божого до Єрусалима. Навколо Учителя – Його вибрані учні, які стараються запам’ятати, чого навчає Ісус. Господь відкриває перед ними трагічні події, що мають статися з Ним: «Ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський виданий буде первосвященикам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам; і знущатимуться з Нього, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його; і на третій день воскресне» (Мк. 10,33–34). Дорога до Єрусалима – дорога Хресна.
Між подорожуючими увагу привертають два улюблених учні: Яків та Іоан – сини Заведеєві і їхня матір Соломія. Вони просять про послугу. Ісус запитав їх: «Що хочете, щоб Я зробив вам?» (Мк. 10,36). Просьба була така: «Дай нам одному праворуч від Тебе, а другому ліворуч від Тебе сісти у славі Твоїй» (Мк. 10,37).
Вказуючи на нерозумність їхнього прохання, Христос запитує їх: «Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хрещенням, яким Я хрещусь, хреститися?» (Мк. 10,38). Учитель говорить про чашу страждань, яку повинен спожити за гріхи світу. У Старому Заповіті слово «чаша» означає велике терпіння. Учні схильні були думати, що їхній Учитель і є передбачений пророками Месія – земний Цар юдейського народу, і що апостолів очікує велика слава у Його земному царстві. Більш зрозумілим усе для них стане тоді, коли побачать розіп’ятого Христа, а пообіч – двох розбійників. Думка апостолів про зайняті місця у Царстві Божому була для них ще незрозумілою.
Христове царство на землі – це ніщо інше, як Церква, що бореться із пороком, викорінюючи гріх, повертаючи людину до Отця Небесного. Син Божий пояснює учням, що царство Месії – не земне, а духовне. Він каже: «Ви знаєте, що ті, яких називають князями народів, панують над ними, і вельможі їхні володіють ними. Але між вами нехай не буде так: хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою» (Мк. 10,42–43).
Залишається небагато часу, щоби збулося те, про що неодноразово наголошував Ісус. Щоб відчути біль і страждання Сина Божого, повинні і ми бути учасниками. Якщо ми любимо Христа, то йдемо за Ним у Його муках і стражданнях. Ці страждання будуть відкупленням за наші гріхи, за нас самих. Загартовуючись у любові до Бога, у виконанні Його постанов, мужньо і великодушно переносімо всі допусти і життєві терпіння. Тоді Богом буде забезпечене місце у Царстві Його. У Бога Отця осель багато. Життя без гріха – ключ до цих осель. Пам’ятаймо, що око Господнє все бачить, вухо Господнє все чує, а правиця Господня нам обов’язково заплатить. Треба тільки зачекати. Амінь.