В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Коли нашому Спасителю виповнилося 30 років, Він пішов на річку Йордан і попросив охрестити Його на відпущення гріхів, але не Своїх, а людських, які взяв на Себе: «Ось Агнець Божий, Який бере на себе гріхи світу» (Ів.1. 29). За вченням Церкви, свято Хрещення символізує початок проповідницької місії Христа, цей процес означає «змивати з душі первородний гріх», коли віруючий символічно вмирає для гріха і відроджується для святого життя.
Ми з вами вже відсвяткували Різдво, коли всі разом прославляли прихід на землю Спасителя-Младенця Христа, Який не мав притулку між людьми і родився у Віфлеємській печері, в яслах на сіні. Притулком для Нього стало наше серце, в яке ми Його прийняли, зігріли своєю любовю і разом з пастушками і волхвами віддали Йому шану і поклоніння. Мало хто з людей звернув увагу, що це здійснення усіх пророцтв і Божої обітниці для спасіння роду людського. Євангеліє не дає нам оповідання про дитячі роки Ісуса Христа; є тільки одна розповідь, коли Йому було 12 років (Лк.2.42–50), і закінчується ця розповідь словами: «І Він пішов з ними, і прийшов у Назарет, і корився їм» (Лк.2, 51). Тому Христос жив, як звичайний чоловік, не виявляючи нічого надзвичайного у Своєму житті та поведінці з людьми. Ніхто з мешканців Назарету, в якому проживав Божий Син, навіть не здогадувався ,що Ісус був не тільки звичайною людиною, а й Богом. Пригадаймо, що мешканці Назарета відмовилися прийняти Його як Месію, бо знали як звичайного чоловіка: «І говорили: чи це не Ісус, син Йосифів, батька і матір Якого ми знаємо? Як же говорить Він: Я зійшов з небес?» (Ів.6, 42).
На відміну від Різдва, сьогоднішнє свято ми називаємо Богоявленням, бо коли хрестився Христос, то «Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб; і був Голос з небес, Який говорив: Ти є Син Мій Улюблений, у Тобі Моє благовоління!» (Лк.3, 22). У молитві великого освячення води читаємо такі слова: «Бо у передньому святі ми бачили Тебе немовлям, а в теперішньому бачимо Тебе досконалішим від досконалого Бога нашого явленного». Тому Богоявлення підкреслює Божество Спасителя і таїнство Пресвятої Трійці, бо коли Христос прийняв Хрещення в річці Йордан, при цьому об’явилася світові Пресвята Трійця: Отець. Син і Дух Святий. «З’явилася благодать Божа, спасительна для всіх людей» (причасний Богоявлення): «Нехай ціла Вселенна (ангели і люди) радіє, бо Христос з’явився над Йорданом» (стихира утренньої). Саме через це ми, вірні, вважаємо, що хрещенська, або Богоявленська, вода має благодатну силу. Священик читає у молитві освячення води такі слова: «Нині Йорданські води перетворюються на цілющі Господнім пришестям, нині людські гріхи Йорданськими водами обмиваються».
На грецькій мові свячена вода зветься «Агіасмою», тобто великою святинею. У день Хрещення Господнього уся вода набуває цілющої сили. Доказано, що вона тривалий час не псується, а залишається свіжою, придатною до вжитку і корисною для душі і тіла. Це не міф, а науковий факт. Вчені наголошують, що вода – найбільший накопичувач енергій на землі, і її структура може змінюватися, особливо під час молитви-освячення; доведено, що вода несе у собі інформацію електромагнітного поля, у якому перебуває. Ми, православні християни, переконані, що єство вод Йорданських освятив Ісус Христос своїм Божеством, в цій воді присутня Сила і Благодать Божа. Православна Церква рекомендує користуватися Хрещенською водою при освяченні різних речей, кропити нею оселі й місця перебування людей, вживати в час хвороби, якщо немає можливості прийняти Святе Причастя, для зцілення тілесних і душевних недуг. Хрещенська вода допомагає всім, хто щиро вірить у її цілющість. Дуже гарною традицією є окроплювати помешкання. Спершу господар, а потім священнослужителі, коли відвідують домівки своїх парафіян, щоб залишити там Благодать Божу і Боже благословення.
Свято Боявлення і спомин Христового Хрещення в річці Йордан є початком Його місійної проповіді: «Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло їм» (Мт. 4,16). Нехай світло Божої науки провадить нас до спасіння і життя вічного. Амінь.
митр. прот. Іван Мельник