В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Сьогодні велике свято, одне з дванадцяти найбільших свят, що відзначаються в Православній Церкві, – Різдво Пресвятої Богородиці. Господь, перш ніж народитися на землі як людина для спасіння світу, приготував Свою Матір. Вона народилася в Галілейському місті Назареті, від праведних і добропорядних батьків: Іоакима – з роду пророка і царя Давида та Анни – з роду первосвященика Аарона.
Святий Єпіфаній говорить: «Іоаким – значить приготування для Господа, або від Іоакима приготувався храм Господа, тобто Пресвята Діва Марія; Анна – благодать, тому що Іоаким і Анна одержали благодать через зачаття від них благословенної Діви». По батькові Діва Марія походить з царського роду, по матері – від архієрейського, таким чином, вона увінчана славою і честю. Славою – бо проросла від кореня царського, честю – бо виросла з архієрейського племені.
Ми відзначаємо цей день як день всесвітньої радості, святкуємо Різдво «Божої скінії», через Яку прийшло спасіння усьому світові; вихваляється «Посудина», в яку збиралась небесна манна, – Христос Спаситель, величається біблійна «Ліствиця», якою зійшов на землю Всевишній Бог, прославляється «жезл Ааронів», який виростив нам пахучий цвіт – Божого Сина. Вона народилася на межі Старого і Нового завітів – Преблагословенна Діва Марія, покликана від віку Божим Промислом послужити таємниці втілення Бога Слова.
Доживши до похилого віку, Іоаким і Анна не втрачали надії на милість Божу, твердо вірячи, що Богові все можливо, і Він може врятувати Анну від неплідності навіть у її старості. Святі Іоаким і Анна дали обітницю присвятити дитя, яке їм дарує Господь, Богові – для служіння в храмі. В одне зі свят Іоаким приніс в Єрусалимський храм свою жертву в дар Богові, але первосвященик не прийняв її, назвавши старця недостойним, через відсутність у нього дітей. Іоаким, у глибокому горі, пішов у пустелю, де зі сльозами молився Господу про дарування дитяти. Свята Анна, дізнавшись, що відбулося в Єрусалимському храмі, гірко плакала, однак не нарікала на Господа, а молилася, закликаючи на свою родину милосердя Боже. Варто сказати, що бездітність у єврейському народі вважалася покаранням Божим за гріхи, тому святі і праведні Іоаким і Анна повсякчас терпіли зневагу від своїх співвітчизників. І ось архангел Гавриїл приніс Іоакиму і Анні радісну звістку: молитви їхні почуті Богом, і в них народиться донька, через Котру буде дароване спасіння усьому світу.
Народження Пресвятої Діви було сповіщено Божим Промислом ще в пророцтвах і в старозавітних прообразах. Початок цього сповіщення пролунав у раю, де наші прабатьки впали в гріх. Вже тоді радісну новину сповістив Сам Бог, кажучи: «Ворожнечу покладу між тобою і між жінкою, і між сіменем твоїм і між сіменем її; воно буде уражати тебе в голову» (Бут. 3,15).
У них народилась донька, яку щасливі батьки назвали Марією. Так назвав Її ангел, який сповістив про Її народження. «Марія, або Маріам, – говорить св. Єпіфаній, – означає володарка і надія. Бо вона мала народити Господа, який є сподівання народів». Святий Андрій Критський у своєму слові на день Різдва Пресвятої Богородиці говорить: «Нинішнє свято є для нас початком свят, воно служить провісником благодаті й істини».
Щоразу, коли ми звершуємо пам’ять Пресвятої Богородиці, за Божественною Літургією читається Євангеліє від Луки, де розповідається про те, як Господь відвідав будинок Марфи і Марії. «Одного разу прийшов Ісус до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім. У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала Слово Його. Марфа ж клопоталася про велике частування і підійшовши, сказала: Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені. Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що. А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї. Коли ж Він це говорив, одна жінка з натовпу, піднісши голос, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе! А він сказав: блаженні ті, що слухають Слово Боже і виконують Його» (Лук. 10,38–42; 11,27–28).
Провіщена від старозавітних часів Непорочна Діва повинна була в час, призначений Богом, народитися на землі від тілесних батьків, щоби стати Матір’ю Сина Божого по плоті. Матір Божа повно і ясно сказала Сама про себе словами гімну: «Величає душа Моя Господа, і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм, бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди. Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його» (Лук. 1,46–49). У цьому все Її життя – прославляти Бога за мудрість творіння, за Його промисел, за любов і милосердя. І це – попри скорботи та страждання, якими переповнювалось Її материнське серце біля Хреста Господнього.
Чи не належало би Пречистій Діві Марії, Пресвятій Богородиці віддавати відповідну честь і почитання? Вона ж бо «чесніша від херувимів і незрівнянно славніша від серафимів. А ангел Господній називає її “Благословенна ти між жінками». І свята Єлисавета, зустрівши Марію, вітає її тими ж словами. У покорі перед Господом Марія схиляє свою голову: «Я – раба Господня» (Лк. 1,38), віддаючи найвище почитання Богові, почитання тому, кого приймає до свого лона в хвилину Благовіщення.
Побожне передання свідчить, що апостол і євангеліст Лука першим написав ікону Пресвятої Богородиці, яка колись перебувала у Белзі, а тепер – у Ченстохові. Цим вчинком подав нам приклад, як шанувати і почитати Пресвяту Богородицю.
«Ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди» (Лк 1,48). А як ми, дорогі браття і сестри, почитаємо Пречисту Діву? Передусім у молитвах, зранку й увечері, ніколи не опускаймо молитви до Неї. Недарма другою після молитви «Отче наш», яку ми вперше вимовили у дитинстві, була молитва «Богородице Діво».
За прикладом Богоматері християнин повинен завжди величати Бога і радіти у Бозі. У цій радості не може бути місця для скорботи , смутку чи відчаю, самотності або відчуженості. Усіх любить Господь і за всіх безперестанно просить Його Пречиста Матір.
У кожну хвилину нашого життя прибігаймо під її покров зі словами «Під твою милість прибігаємо, Богородице Діво». А коли в церкві служать молебень на честь Богоматері, не шкодуймо часу, покиньмо найпильнішу роботу і поспішімо туди, щоб разом з усіма співати «Пресвятая Богородице, спаси нас». Просімо, щоб Вона дарувала нам і нашій Україні мир та спокій. Нехай усе в нас буде для Пречистої Діви. Найкращим дарунком є те, що ми Її діти. А діти завжди мають бути подібними до своєї матері.
Дорогі браття і сестри, наслідуймо Її чесноти, і в дарунок принесімо своє побожне і гарне життя, чим заслужимо на землі опіку і покров Пречистої, а в небі – Її заступництво перед Богом. Амінь.