Дорогі брати і сестри, з давніх ранньохристиянських часів Свята Церква святкує день Введення в храм Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії. Сьогодні ми славимо вступлення на шлях духовного подвигу Тієї, Яку Господь сподобив стати найчистішим завдатком Свого примирення із грішним людським родом.
По сходинках старозавітньої Святині, під звуки урочистих псалмів, ступає трирічна торжествуюча і сповнена радості Марія. Її старі праведні батьки, Йоаким і Анна, та хор отроковиць із запаленими свічками супроводжують Ту, Яка приноситься в дар Богу.
Узявши маленьку Марію за руку, натхненний Святим духом, первосвященик Захарія вводить Богообрану у Святеє Святих, куди входити міг тільки він сам і лише раз на рік. Так Бог Отець обрав Собі єдину бути Матір’ю Свого Сина та відбулось духовне заручення між Богом Отцем і Пречистою Дівою Марією: Діва обручається Богу Отцю, готується бути Матір’ю Синові і виховується Святим Духом.
Пренепорочна Діва зростала далеко від усього мирського й грішного, жила та наповнювалась Божественним. Богородиця була поставлена Господом нарівні з духами світла, щоб потім, зазнавши найбільшої скорботи материнського серця, при вигляді розп’яття Божественного Сина й перенісши земне Успіння, піднестися вище всіх Небесних Сил та стати Небесною Царицею. Владичиця наша Богородиця вийшла з роду людського і стала найбільшою заступницею за нас перед Своїм Сином і нашим Господом.
Богородиця розпочинає своє життя з Храму. Адже саме тут все сповіщає про славу Божу. Перші християни, які збиралися разом для спільної молитви, мали, за свідченнями Діянь апостольських, одне серце й одну душу й все у них було спільне в союзі Божої любові. Це дія благодаті Божої, яка різних за віком, статтю, національністю та освітою людей, з’єднує в молитовному пориві до Бога та освячує їх.
Ми – люди різні, але в той же час однакові, оскільки маємо спільного Бога Отця. Коли страждаюча від гріхів душа усвідомлює свою гріховність, тоді вона й приходить до Храму для спільної покаянної молитви перед Богом. Усвідомлена гріховність об’єднує нас, подібно до того, як потопаючих в морі об’єднує прагнення врятуватися та з останніх сил намагаються підпливти до човна. Подібно і Православний Храм є тим рятувальним човном, в якому зібрані християни для молитви та спасіння у Христі.
З Церковного порогу, як правило, починається вузький і тернистий шлях земного життя – шлях, який веде до вічного життя. У храмі ми отримуємо хрещення, просимо прощення за вчинені нами гріхи, наповнюємося благодаттю слова Божого та через таїнства отримуємо благодатні сили Божественної любові на подальше життя в єднанні з Богом.
Молімося, дорогі браття і сестри, Пречистій Діві Марії, щоб Вона була Заступницею за нас перед Богом та смиренно благаймо Спасителя Ісуса Христа, щоб Він, простивши наші гріхи, удостоїв нас стати живими храмами, в яких би повсякчас прославлялась слава Божа.
Усім нам, в цей святковий великий день, потрібно вдуматися та усвідомити, що шлях до Неба розпочинається з порогу Божого Храму. І наш шлях по життю повинен пройти крізь храм, щоб виховатись і зростати в ньому та щоб завершилась ця дорога в Божому Царстві, де чекає нас Первосвященик майбутнього Господь Ісус Христос. Амінь.