В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Сьогодні, посередині Великого посту, Церква Христова виносить своїм вірним Животворчого Хреста для поклоніння й урочисто його возвеличує: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе воскресіння Твоє славимо!»
Перші тижні ми намагаємося якомога ревніше витримати строгість посту, однак з часом знесилюємось і, за неміччю людською, втрачаємо ревність та стриманість, з якими розпочинали піст. Тому в цю неділю, для підкріплення духу, Церква ставить нам за взірець Ісуса Христа, Який був розп’ятий на Хресті. Вона нагадує нам, що ми маємо сильну зброю в боротьбі з ворогами, і тією зброєю є Святий Хрест Господній.
У старозавітних людей бути розп’ятим на хресті вважалося найстрашнішою карою та ганьбою, але для нас, християн, розп’яття Христове є силою Божою проти видимих і невидимих ворогів. Хрест називаємо Живоносним деревом. У давнину перші люди спокусилися із райського дерева і для них воно стало смертним, бо, споживши його плодів, люди пізнали смерть і втратили райську насолоду.
Господь Ісус Христос зійшов з неба і добровільно розіп’явся на Хресті не для того, щоб заставити людей служити Йому, а щоб самому послужити людям і навчити їх служити й допомагати один одному. І як Христос заради нас йшов на Голгофу страждати, хоч був невинуватий, так і ми повинні наслідувати Його, йти своєю життєвою дорогою, нести свій хрест, який кожному Господь дає відповідно до його сил.
Хрест Спасителя розкриває зміст страждань людини і показує, що життя – це подвиг, а за ревність виконання заповідей Божих Господь дає людині блаженство. Хрест наближує нас до Спасителя, тому що без випробування неможливо прийти до усвідомлення своїх гріхів та принести щире покаяння перед Богом.
Отже, Хрест Христовий є символом всесвітньої перемоги над смертю й ознакою воскресіння та вічного життя. Він також є символом спасіння людей від гріха.
Роздумуючи над хресними стражданнями Спасителя, ми бачимо, що і для кожного з нас Господь приготував свій хрест, з яким ми проходимо ціле життя. Адже терпіння, негаразди, хвороби і прикрощі даються нам для того, щоб була випробувана наша тілесна сутність, чи гідні ми увійти у Царство Боже.
Бог знає кількість волосин на голові кожної людини, і знає про навіть найменший біль і страждання кожного з нас. Та кожен, маючи свого хреста, несе його неоднаково. Одні несуть із примусу, бо змушені обставинами життя, тож часто впадають у відчай, озлоблюючись, нарікають на Бога, а іноді, проклинаючи, заробляють ще більший гріх. А хто несе свій хрест із терпінням, смиренністю, лагідністю і милосердям, той упевнений, що отримає нагороду не земну, а вічну та нетлінну.
Дорогі у Христі брати і сестри, припадімо до Хреста Господнього і зі щирими сльозами покаяння просімо у Бога сили нести свій життєвий хрест – нести без нарікання, а в терпінні та покорі. Амінь.