В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Євангельське читання цієї неділі розповідає нам про те, як Христос кличе собі учнів. Одного разу, проповідуючи на березі Генісаретського озера, Христос побачив, як рибалки полоскали та складали свої сіті і були засмучені, бо не наловили риби. Він увійшов до човна Симона і наказав відпливти на глибину та знову закинути невід для лову. На що Симон відповів: «Наставнику, ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали, але за словом Твоїм закину сіть» (Лк. 5,5).
Яким же було здивування рибалок, що за велінням Учителя, котрий на березі навчав людей, відбулося чудо: сіті наповнились такою великою кількістю риби, що довелося кликати на допомогу інших рибалок. Їхні човни наповнилися такою кількістю риби, що почали тонути. І тоді один із рибалок на ім’я Симон-Петро, звертаючись до Ісуса Христа, сказав: «Господи, відійди від мене, бо я чоловік грішний! Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від того улову риби, яку зловили» (Лк. 5,8–9). І тоді Господь звертається до Симона, а інші рибалки, Яків і Іоан, сини Зеведеєві, чують звернення Христа, Який каже: «Не бійся, віднині будеш ловцем людей» (Лк. 5,10). Петро все покинув і разом зі своїми друзями пішов за Христом.
Сьогоднішня притча про покликання рибалок до апостольського служіння викликає в нас запитання: чому звичайні рибалки вирішили відгукнутися на заклик Христа і пішли за Ним, кардинально змінивши своє життя?
Однією з причин було те, що ці рибалки знали Христа, адже проповідування на березі Генісаретського озера збирало чимало людей. Також багато людей знали Ісуса з юних літ, адже Він змалку зростав поруч з ними. Слухаючи Його повчання, вони починали бачити в Ньому більшого, ніж просто юнака з Назарета. Поступово пізнавали в Ньому те, чого досі ніколи ні в кому не бачили.
Іншою причиною було те, що чудеса, які творив Месія, не могли бути непомітними, тож можливо саме завдяки ним рибалки й інші люди, яких було покликано до апостольського служіння, залишили все і пішли за Христом.
Основна місія апостолів полягала в тому, щоб «ловити людей», тобто навертати їх до Христа Бога, до Царства Божого. Після Воскресіння Господь явився учням і сказав: «Ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому творінню. Хто увірує і охреститься, буде спасенний, а хто не увірує, буде осуджений» (Мк. 16,15–16) І ті люди та народи, до яких прийшли апостоли, прийняли науку Христову, увірували й охрестилися, і є тими людьми, кого спіймали апостоли до життя вічного, хто є спасенний.
І ми, Український народ, є народом, покликаним Богом до життя вічного через апостола Андрія Первозванного. Іноді ми противимось волі Божій, немов тому неводу, який нас бере до Царства Божого та життя вічного.
Кожна людина отримала від Бога талант і має своє покликання. Лікар, учитель, священик і кожен, хто працює за покликанням земним, покликаний Богом для життя вічного. Як же провадити життя земне, щоб бути у житті вічному? На це Ісус дає таку відповідь: «Не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою» (Лк. 18,20). Христос вказує на старозавітній закон, отриманий Мойсеєм на горі Синай, який є обов’язковим для виконання. В іншій розмові Господь дає новозавітні настанови: «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю… люби ближнього твого, як самого себе» (Мф. 22,37,39).
Споглядаючи на покликання звичайних рибалок до апостольського служіння, звернімо погляд на самих себе. Якщо виконуватимемо волю Господню, заповіді Божі, настанови апостольські і будемо слідувати настановам святих отців, то і ми отримаємо надію успадкувати вічне життя. Амінь.