В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Ми святкуємо сьогодні день всіх святих. Кожний з нас при хрещенні наречений іменем одного зі святих, у яких слава Божа, Його блиск, Його краса засяяла, кожний з нас присвячений його пам’яті, кожний з нас відданий під його особисте, любовне, суворе заступництво.
Суворе — тому що шлях Господній не широкий, і не легкий, шлях Господній вузький і суворий. І кожний зі святих, що пройшов цим шляхом, нас кличе за собою, іти цією стежкою, цим шляхом. І перед кожним з нас завдання: піти за Христом за прикладом того святого або тієї святої, ім’я якого нам дане. Це не значить намагатися прожити тим самим життям, яким він прожив, але це значить навчитися від нього, як живуть ті, які прагнуть іти за Христом, кожний по-своєму, кожний — неповторним, єдиним образом, тому що кожний з нас неповторний.
Шлях Господній — це шлях зречення від себе заради чогось, що більше нас, але не таке зречення від себе, яке значило б, що ми перестаємо бути собою. Це визнання, що наша природа, наше покликання вище нас самих, і що ми повинні себе перерости, із дрібних, малих стати великими. Нас покликано вирости в повну міру того, що Господь задумав про кожного з нас, як виросли у свою міру ті святі, які глибоко прийняли в серце Євангеліє Господнє й прожили згідно з ним.
Ось заклик, який звернено до нас усіма святими вустами святого Іоана Золотоустого: “Не хваліть нас, не оспівуйте нас, а вподібніться нам”. Святий Іоан говорить тут про те, що ми даремно оспівуємо хвалу, даремно співаємо славу святих, якщо ми не намагаємося подібно їм бути християнами всім життям, і розумом, і серцем, і волею, і плоттю — усією своєю істотою.
Якщо ми прагнемо дати славу святим, прославити свого святого, виправдати, що нам довірене це ім’я — ми повинні навчитися жити так, як жив він, як жив Христос, як покликані ми жити. Інакше кожна похвала, яку ми виголошуємо святому, нам буде коли-небудь докором: знав — і не творив…
Уникнемо ж цього! Надихнемося тією невиреченою красою Євангелія, тією чудовою красою образа Христа Спасителя, тою відбитою Божественною красою, яку ми бачимо у святих, і переростемо себе. Станемо й ми гідними свого звання людини, християнина, гідними того імені, яке нам дане, яке нам довірене. Амінь.
Митрополит Антоній Сурозький