Спаситель світу, Господь наш Ісус Христос, своєю проповіддю і чудесними ділами, завжди збирав велику кількість людей, чим не міг похвалитися ніякий земний учитель, філософ чи проповідник.
В чому ж була причина такої популярності? В першу чергу, в силі Його слів. Будучи словами істини, вони підтверджувалися чудесними і надприродними ділами, які перемагали закони природи і свідчили про неземне походження Ісуса Христа.
Тисячі людей, затамувавши подих, спостерігали, як Йому підкорюються стихії природи, як перед Ним тремтять духи темряви, як по Його слову відступають хвороби і смерть, уступаючи дорогу життю.
У сьогоднішньому Євангелії розповідається про одну із таких подій. Подія відбувається у місті Капернаумі. В одному з будинків зібралося багато людей, щоб послухати Христову науку. Будинок не міг вмістити усіх бажаючих, вони стояли на подвір’ї, в надії хоч здалеку почути слова вічного життя.
Багато з цих людей, декілька днів тому, мали можливість спостерігати, як учитель з Назарету зціляв прокаженого. Стоячи на колінах, прокажений просив зцілення. Коли ж Господь доторкнувся до нього своєю рукою і промовив: «Я хочу щоб ти очистився», – прокажений звільнився від невиліковної хвороби і став здоровим. Внаслідок цього багато людей увірували в Христа і стали Його прихильниками.
Сьогодні вони усі присутні тут, хто в будинку, хто на подвір’ї. І слова вічного життя, виголошені Спасителем, мов цілюща роса на суху землю, спливають на їхні душі. І тут, раптом, з’являється четверо людей, сповнених віри і рішучості: вони несуть до Христа паралізованого чоловіка. Їх не засмучує той факт, що в середину не можливо пробратися дверима, через велику кількість людей. Вони розбирають дах будинку і через утворений отвір опускають розслабленого до Ісусових ніг.
Усі присутні затамували подих в очікувані чогось незвичайного і здивовано переглядаються – якою ж буде реакція Ісуса? Але Господь не звертає на них уваги. Він приємно здивований добротою і вірою цих чотирьох людей, які принесли розслабленого, їхнім бажанням допомогти ближньому.
По вірі цих добрих людей, в першу чергу Він відпускає гріхи розслабленому, які були причиною його хвороби, і готовий зцілити його тіло. Але для присутніх там книжників і фарисеїв, діяння Ісуса Христа стали каменем спотикання. Відчувши це своїм духом, Господь питає їх: «Чому ви лихе помишляєте в серцях ваших? Що легше сказати, прощаються тобі гріхи твої чи встань і ходи?».
Фарисеї мовчали. Тоді Христос, підтверджуючи, що Він дійсно має усяку владу на небі і на землі, промовив до розслабленого: «Кажу тобі: встань візьми своє ложе і йди до дому!». По наказу Господньому важка хвороба миттєво відступила, хворий став на свої ноги, взяв ложе, яке декілька хвилин тому несло четверо чоловіків і, радісно прославляючи Господа, покинув будинок…
Євангельська розповідь, яку ми тільки що прослухали, дає проповідникам багатий матеріал для проповіді. Тут можна вести мову про силу Божого слова, про всяку владу Божого Сина на небі і на землі. Можна говорити про таке ганебне явище, як фарисейська гординя. Усі ці теми є сьогодні актуальними, бо такі явища є присутніми у нашому житті.
Я хотів би звернути нашу увагу на інше, а саме, на доброту і віру чотирьох євангельських людей, які принесли до Господа нещасного, хворого чоловіка. Їхній вчинок, заслуговує поваги і є прикладом для наслідування, тому, що він є вчинком Божих людей. Святе Писання вимагає «щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тимофія 3. 17).
Святий апостол Павло у листі до Тимофія пише: «В останні дні настануть тяжкі часи. Бо люди будуть самолюбні, сріблолюбні, зарозумілі, горді, лихослівні, батькам непокірні, невдячні, неправедні, недружелюбні, непримиренні, нестримані, жорстокі, ненависники добра… мають вигляд побожності, але сили її зреклися» (2 Тим. 3. 1-5).
Ми з вами є Божими людьми. Кожен з нас є храмом Святого Духа, а усі разом ми складаємо Церкву Бога Живого. На кожного з нас покладається священний обов’язок: «Служити один одному, кожен тим даром, який прийняв, як добрі домоправителі різноманітної благодаті Божої» (1 Пет. 4. 10), «Братолюбність нехай перебуває між вами!» – благає нас апостол народів (Євр.13. 1).
«Просимо ж вас, браття, поважати тих, що трудяться у вас, і предстоятелів ваших у Господі, і тих, що наставляють вас, і шанувати їх з великою любов’ю за діло їхнє; будьте в мирі між собою… Пильнуйте, щоб хто кому не відплачував злом за зло, але завжди дбайте про добро один одному і всім» (1 Сол. 5. 12-15), «Бо є багато непокірних,марнословів і обманщиків… яким треба затуляти вуста» (Тит. 1. 10-11).
Четверо добрих людей, що про них благовіствує святе Євангеліє, вчинили дуже велику справу. Вони допомогли людині прийти до Господа. Через їхню доброту людина, яка була приречена на погибель, отримала спасіння. По їхній вірі Христос зцілив розслаблену душу і тіло.
Тому і ми з вами, поспішаймо чинити добро. Добрим прикладом, доброю порадою, допомагаймо одне одному прийти до Христа. «Щоб старі чоловіки були пильні, поважні,доброчесні, здорові у вірі… Щоб старші жінки… не були обмовницями, не підневолювалися пияцтву, …щоб наставляли молодих любити чоловіків, любити дітей, бути доброчесними, чистими, дбайливими про дім, добрими, покірними своїм чоловікам, щоб не зневажалося Слово Боже» (Тит. 2. 2-5).
Це, дорогі браття і сестри, лише маленька частинка із безмежної скарбниці Євангельських порад, користуючись якими, ми можемо прийти до Христа самі і привести своїх ближніх. Пам’ятаймо – усе, що ми зробимо ближньому, – зробимо Христові.
«Доки є час, будемо робити добро всім» (Гал. 6.10). «Носімо тягарі один одного, і так виконаємо закон Христа – Спасителя!». АМІНЬ.
протоієрей Мирослав Синиця,
магістр релігієзнавства,
настоятель Свято-Покровського храму смт Березне,
благочинний Березнівського району