Дорогі у Христі брати і сестри, Преподобний Феодосій Великий жив у V-VI ст. Він народився у Могаріонському поселенні в Каппадокії у благочестивих батьків Проересія і Євлогії. З дитинства володіючи гарним голосом, Феодосій був поставлений в церковні читці. Преподобний гаряче молився, щоб Господь наставив його на шлях спасіння.

В юні роки він відвідав Святу Землю і бачився з Преподобним Симеоном Стовпником, який благословив його та передбачив йому сумлінне майбутнє пастирське служіння. Прагнучи до усамітненого життя, Святий Феодосій поселився в Палестині, в пустельній печері, в якій, за переказами, ночували три волхви, що йшли вклонитися Народженому Спасителю світу. У ній він прожив 30 років у благочестивому стриманні й безперервній молитві. Увесь цей час він зовсім не споживав хліба, харчуючись тільки фініками, сочивом, травами та корінцями.

До подвижника поступово почали сходитися інші ченці, які бажали жити під його керівництвом. Коли печера вже не вміщувала присутніх ченців, Преподобний Феодосій став молитися, щоб Господь вказав місце для обителі. Взявши з собою кадило з незапаленим вугіллям та покладеним фіміамом, Преподобний пішов по пустелі. На одному місці вугілля раптово розгорілося і почало диміти ладаном. Тут Святий Феодосій і заснував перший чернечий монастир (пізніше Лавру), за уставом Святителя Василія Великого. Невдовзі Лавра Преподобного Феодосія стала знаменитою і в ній перебувало близько 700 ченців.

Святий Феодосій Великий був надзвичайно милостивим. Одного разу, коли в Палестині був голод і до монастиря зібралося безліч людей, Преподобний дозволив усіх пустити в середину. Учні знітились, знаючи, що монастир немає можливості наситити всіх потребуючих, але коли увійшли в хлібопекарню, то побачили, що вона, за молитвами Преподобного, наповнена хлібами. Таке чудо повторювалося щоразу, коли Преподобний Феодосій допомагав бідним.

У монастирі Феодосій Великий влаштував будинок для прочан, окремі лікарні для ченців і мирян, а також притулок для престарілих. Через те, що в Лаврі зібралися люди з різних країн, Преподобний влаштував Богослужіння на різних мовах: грецькій, грузинській та вірменській. Для прийняття Святих Таїнств всі збиралися у велику церкву, де Богослужіння відбувалися грецькою мовою.

Під час правління Константинопольського імператора Анастасія (491-518) виникла єресь, коли не визнавали ні таїнств, ні священства. Імператор примкнув до лжевчення і православні почали терпіти гоніння. Преподобний Феодосій твердо став на захист Православ’я і написав від імені пустельників послання імператору. Він підтвердив, що пустинножителі та ченці будуть твердо триматися Православного віросповідання. Імператор змирився на деякий час, а потім відновив гоніння.

Святий старець тоді проявив велику ревність за істину. Він, залишивши обитель, прийшов до Єрусалиму та у Великій церкві, ставши на підвищенні, виголосив привселюдно: «Хто не шанує чотири Вселенських Собори, нехай буде проклятий». За цей сміливий вчинок Преподобний був засланий в ув’язнення, але незабаром після смерті імператора повернувся.

Преподобний Феодосій при житті здійснив багато зцілень та інших чудес, поспішаючи на допомогу бідним. Одного разу він молитвою винищив сарану, яка спустошувала поля в Палестині, за його молитвами воїни зберігалися від загибелі, моряки рятувалися в корабельних аваріях і ті хто заблукав знаходили шлях в пустелях.

Одного разу Преподобний звелів ударити в дзвін, щоб братія зібралася на молитву й сказав: «Гнів Божий насувається на східну країну». Через кілька днів стало відомо, що сильний землетрус зруйнував місто Антіохію в той час, коли Святий закликав ченців на молитву.

Наближаючись до блаженної кончини, Преподобний Феодосій лежав на одрі хворим протягом цілого року. На його вустах невпинно була молитва, так що навіть коли він засинав, уста його рухалися, промовляючи псалми та молитви. Перед своєю смертю Феодосій Великий закликав до себе трьох улюблених єпископів і відкрив їм, що скоро відійде до Господа й через три дні помер у віці 105-ти років, в 529 році.

Преподобний Феодосій жив і сяяв, як світла зірка, і став відомим всім народам: «бо не може сховатися місто, що стоїть на вершині гори.» (Мт. 5, 14).

Вшановуючи пам’ять Святого Преподобного Феодосія Великого і пам’ятаючи слова Апостола Павла, ми повинні наслідувати його тверду віру та надію на Бога в часи спокус. Прийдімо ж до Христа з ревним і невідступним наслідуванням Його вчення і життя. Просімо у Преподобного Феодосія молитовного заступництва та, щоб ведені ним, ми досягнули небесних осель. Амінь.