Сьогоднішнє читання з Євангелія показує для нас зворушливе і величне видовище, як Творець всього світу і Бог безначальний, всемогутній, всевладний Подавець всякого дихання, уподібнившись в усьому до нас, людей, окрім гріха, сидячи в рибальському човні поблизу берега, зі Своєю смиренною, привабливою простотою вчить народ, що незліченним натовпом стоїть на березі Генісаретського озера (Лк.5,1-11). Слава Небесному Вчителю, Який Сам прийшов просвітити людей що заблукали і гинули в мороці гріховному, але честь і народу, що очевидно оцінив достоїнства такого Вчителя та вчення і багатотисячними натовпами слідував за Ним, щоб почути Слово Боже; дай Бог, щоб і в наші дні жадання слова Божого не припинялася, але множилася, бо слово Боже є нетлінна їжа, якою живляться і зміцнюються серця людські, і духовне питво, що вгамовує спрагу безсмертної душі, яка, як спраглий олень, прагне до джерела води живої.
У нинішньому Євангелії все для нас є повчальним і напутнім: і накази Господні Петру відплисти на глибину озера і закинути сіті для ловлення; і відповідь Симона Петра Господу, і чудесний улов, що ледь не потопив човни; і жах Петра і його товаришів з приводу небувалого улову і з причини відчуття ними найсвятішого Божества Ісусового і відчуття своїх гріхів, і смиренна благання його до Господа відійти від нього, Симона; і відповідь йому Господа: Не бійся; відтепер будеш ловити людей, і, нарешті, самовідданість учнів, залишення усього багатого улову, настільки приємного і завжди бажаного для рибалок, і безповоротне, без жалю, послідування за Спасителем. Розміркуймо ж з Божою поміччю, чим і чому все це є повчальним і напутнім, щоб насправді і нам отримати користь і повчання від прочитаного сьогодні слова Божого.
Ісус Христос велить Петру відплисти на глибину і закинути сіті, а Петро відповідає: Наставнику! Ми трудилися всю ніч і нічого не зловили; та за словом Твоїм закину сіті. У повеленні Спасителя видно владу Творця творіння. Господь знав, що Петро та Андрій з товаришами ловили всю ніч і нічого не зловили, але, як Бог, Він наказує їм ще закинути сіті, тільки закинути, дозволяючи Своїй Божественній владі дати веління творінню, що живе у воді, наповнити сіті. І Петро слухається веління Владики, хоча щойно перед оцим він мав спокусу промучитись всю ніч ловлячи і не зловити нічого; і риби за одним велінням Господа негайно наповнюють сіті, показуючи себе покірними слугами Того, Кому з острахом на небі служать незліченні воїнства ангелів; і здійснилося явне чудо, і на власні очі відкрилася Петру божественна влада Ісуса Христа над творінням, і нескінченна святість Його, і всезнання Його, і живо показалися Петру всі власні немочі душевні, і він в страху припадає до колін Того, перед Ким схиляється всяке коліно небесних, і земних, і пекельних (Флп.2,10), і каже Йому: Відійди від мене, Господи! Тому що я людина грішна. Хто не розчулиться серцем при такому спогляданні вірного учня, який в страху припав до колін Господа Слави і вмить пізнав всю безодню відстані до пресвітлого, Всеправедного Божества від нікчемного, в поросі земному плазуючого, грішного і винного перед Богом творіння! Честь вірі Петра, його послуху, смиренності, покаянню! Повчімося і ми у нього цим чеснотам.
Але невимовний зворушливий, розчулений, прекрасний тут, як і скрізь, стан Господа – Його велич і разом смиренність, крайня прихільність, дивує ангелів. Не можу і я тут втриматися, щоб не вигукнути: Господи! Як скрізь під смиренним покровом людської природи Твоєї сяє і захоплює мене Твоє найясніше Божество! Кожне слово Твоє божественне, владне, життєдайне, дивне, як і діла Твої.
Ось ми тут, у цьому храмі , всі стоїмо нині перед лицем Того ж Господа Ісуса Христа, і невидимо тут присутнього, і видимо – у животворчих Своїх Тайнах. Чи відчуваємо, чи сприймаємо дотиком ми серцями своїми, що ми стоїмо перед лицем Його; чи усвідомлюємо, чи відчуваємо ми свої немочі, свої гріхи, стоячи перед лицем Божим, як відчував Петро; чи усвідомлюємо свою негідність, чи маємо спасительне прагнення виправлення, прагнення освячення благодаттю Христовою, прагнення правди Божої, досконалості християнської, – слави чад Божих? Навчимося ж не марно ходити до храму Господа, але зі страхом і з почуттям своєї негідності стояти в ньому і смиренно просити помилування.
Але що відповідав Симону Петру Ісус Христос, коли той зі страхом просив Його, Господа свого, відійти від нього? Не бійся, віднині будеш ловити людей. Ця відповідь Господа дуже повчальна і напутня для всіх нас. Господь застосовує тут ловленння риби до уловлення людей, порівнює одне з іншим. Але, наскільки зрозуміле з першого разу для всякого уловлення риби, настільки, з іншого боку, незрозумілим є уловлення людей апостолами. Тут, в цих словах Господа, очевидною є притча. Він часто говорив притчами і ніби загадками. Ця притча значить ось що: як рибалки сітями або гачком з їстівною приманкою або острогою ловлять риб у воді, так ворог і згубник роду людського – диявол – через різні принади або пристрасті житейські, через розставлені всюди для нас різні сіті і ніби гачки і гострі знаряддя свої ловить нас у гріх і смерть і хоче всіх нас зробити своєю здобиччю і поживою, згубити нас і мучити нас навіки нескінченні в ненаситному череві своєму – і, нажаль, іноді встигає жахливо в своєму мистецтві ловити і губити людей через різні пристрасті житейські. Але Господь Ісус Христос прийшов позбавити людей від злої хитрості і від жадібності цього ловця. Він послав у весь світ Своїх ловців – апостолів, наперед навчивши їх самих мистецтву бути невловимими і невразливими від жахливого ловця, також мистецтву уловлювати людей, уловлених вже дияволом в його всесвітню сіть; і, як диявол ловить людей у погибель, так учні Христові повинні були витягувати людей з його погибельних сітей до жииття вічного через віру, покаяння, виправлення і добрі справи. І ми знаємо, що апостоли, а за ними їхні наступники – пастирі і вчителі уловили євангельською сіттю, тобто євангельським спасительним вченням, багатьох заблудлих людей до спасіння і, погубивши всю силу бісівську, схопили і ніби із зубів диявола вирвали душі людські,…; сіттю віри вони уловили всі народи до пізнання Христа Бога.
Тепер зрозуміло, що означають слова Ісуса Христа до Петра: Не бійся; відтепер будеш ловити людей, тобто своєю словесною, Богом зробленою сіттю будеш ловити людей до віри Моєї, навчати їх покаянню, правді Моій і всякої чесноти і приведеш їх до життя вічного.
Не бійся, не тремти і не думай, що Я, Всеправедний, прийшов карати грішників – Я прийшов спасати і милувати, бо Я один знаю всю неміч людської істоти, знаю, що смертельний, смердючий струп гріха покрив все людство, що злою підступністю змія спричиняється до погибелі все потомство Адамове; Я прийшов допомогти немічним, місцями – безсилим, Всеправедний – грішним; прийшов взяти на Себе гріхи світу, прийняти його недуги, понести його хвороби; Я прийшов зцілити цей злоякісний струп і оздоровити, оновити, облагоухати, обожити людство, яке вірить в Мене; Я прийшов, щоб ловцю людей, тобто дияволові, на погибель протиставити ловця на життя вічне Себе і Всемогутнього, Єдиносусного Отцю і Мені Духа Утішителя; полчищам демонським протиставити полк апостолів і їх наступників і всіх вірних моїх. Не бійся, віднині будеш ловцем людей. Я прийшов вселити в людей не боязнь, а любов.
Господи! Улови ж і нас всіх в Твою спасительну, божественну сіть; щоб ніхто із нас не був здобиччю і поживою чужою; Спасе, Сам нас ущедри! Амінь.
Святий праведний Іоанн Кронштадтський