В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Улюблені у Христі браття і сестри! В сьогоднішню Неділю Православна Церква, як любляча Мати, пропонує нам дуже повчальне Євангельське читання – історію про багача і Лазаря.
Ця євангельська притча за словами святого праведного Іоана Кронштадтського є хорошим, повчальним уроком для всіх тих божевільних розумників, що не вірують в існування душ людських після смерті, в дійсне буття вічного вогню і в вічність мук нерозкаяних грішників і майбутнього блаженства. І дійсно дуже часто люди не замислюються над смислом свого життя, для чого вони приходять у цей світ. Живуть не думаючи про майбутній суд і відплату, яка чекає на кожного. Ми ж з вами, улюблені, повинні пам’ятати, що всім своїм буттям маємо завдячувати своєму Творцю, Котрий з нічого сотворив увесь світ видимий і не видимий і дає нам і дихання і життя. Все, чого ми досягаємо і все, що маємо в житті дається нам Богом. Про це нажаль забув євангельський багач, який в духовній бездіяльності марно проводив дні свого життя, навіть не помічаючи біля себе страждань убогого Лазаря.
Як стверджує блаженний Феофілакт, єпископ Болгарський: «Господь бажає цією притчею навчити нас добре розпоряджатися довіреним нам багатством». По-перше, ми навчаємося того, що ми не володіємо багатством і різними статками, адже нічого власного не маємо, а лише керуємо чужим добром ввіреним нам нашим Владикою і Господом. По-друге, якщо ми чинимо в управлінні багатством не за благою волею Владики, то ми негідні, недбайливі управителі, адже ввірене нам добро марнуємо, живучи за власними забаганками і задоволеннями.
Господь, в цій притчі не осуджує багатого за його багатство, а викриває не правильне використовування ним благ дарованих Богом. Багатство не було перепоною для спасіння багатьох святих угодників Божих. Згадаймо скільки в історії було благовірних царів і цариць, князів і княгинь, вельмож і заможних людей. Вони вміло використовували довірене багатство і отримали від Господа вінці нетлінні у Царстві Небесному. Разом з тим, убогість не є запорукою нашого спасіння, адже не всі убогі котрі жили на землі стали святими. Спаситель ставить в приклад убогого Лазаря за його смиренність, за те що той не нарікав на Бога за свою гірку долю, а з терпінням переносив страждання, біль, зневагу і сльози, бажаючи благ небесних, і ось, він і досяг цих благ.
Святитель Миколай Сербський навчає що: «Багач потрапив в пекло не тому тільки, що був не милосердним до Лазаря, а й тому, що легковажним життям подав приклад своїм братам, і цим і їх погубив, проклавши їм дорогу в пекло. А спокуса є страшний гріх: посковзнутися самому і повести за собою інших значить заслужити незрівнянно більш тяжкий осуд, ніж людина, яка лише сам послизнулася». Тому пам’ятаймо про те, що своїм життям і поведінкою ми не повинні бути спокусою для інших, а навпаки жити так, щоб люди бачачи наші добрі діла прославляли Отця нашого Небесного. Носити тягарі один одного, щоб здійснити закон Христа.
Дорогі браття і сестри! В біді і в радості, в здоров’ї і в хворобі, в багатстві і в бідності ми повинні пам’ятати про те, що це життя – лише переддень вічності, і готувати себе до безсмертя. Нам слід пам’ятати, що після завершення земного життя буде безнадійно пізно щось міняти і виправляти. Тому вислухавши сьогоднішню притчу навчимося з неї премудрості, осягнімо що є головним для людини, для її спасіння. Відкриймо свої серця для Воскреслого Христа, щоб керуючись заповідями Господніми під благодатним покровом Святої Церкви Православної змогли ми осягнути Царство Небесне і почути від свого Владики і Творця довгоочікувані слова: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу» (Мф. 25:34). Амінь.