В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
Дорогі браття і сестри! В сьогоднішню Неділю ми з вами вислухали євангельську розповідь про зцілення десяти прокажених.
Господь неодноразово під час Свого земного служіння допомагав людям зціляючи багатьох від різноманітних хвороб, виганяючи бісів і навіть воскрешаючи померлих. Про одне із таких чуд і розповідає нам сьогодні Святе Євангеліє. Христос, входячи у одне село зустрів десять прокажених, що зупинилися віддалік «І … гучним голосом говорили: Ісусе, Наставнику, помилуй нас» (Лк 17: 13). Зауважте, що ці нещасні зупинилися віддалік, не сміючи підходити до Спасителя, адже Закон Мойсеїв забороняв це робити, бо проказа є страшною хворобою, вражений нею починає заживо гнити, роками або десятиліттями перетворюючись в напіврозкладений труп, в якому згасає і свідомість.
Коли хворий помічав на собі рани проказ, то мав прийти показатися священику, який оглянувши його оголошував нечистим і відділяв прокаженого від суспільства. Про це нам ясно говорить Святе Писання: «У прокаженого, на якому ця виразка, повинна бути розідрана одежа, і голова його повин¬на бути не покрита, і до вуст він повинен бути закритим і кричати: нечистий! нечистий! В усі дні, поки на ньому виразка, він повинен бути нечистим, нечистий він; він повинен жити окремо, поза станом житло його» (Лев. 13: 45–46).
Господь змилосердився над прокаженими і зцілив їх велівши піти показатися священикам, як цього навчав закон. Коли зцілені йшли, то помітили, що виразки прокази зникли з їхнього тіла і недуга покинула їх. Вони зраділи великою радістю, але чи всі з цих, колишніх прокажених повернулися подякувати Ісусу Христу за зцілення, як бачимо ні. Святитель Феофан Затворник з приводу цього говорить: «Зцілено було десять прокажених, а дякувати Господу прийшов тільки один (Лк. 17, 12–19). Чи не така в цілому, пропорція людей, вдячних Господу за ті блага, які Він посилає нам?… чи всі вдячні Богу і чи за все дякують? Є навіть такі, які дозволяють собі питати: «Навіщо Бог дав життя?»».
Треба зазначити, що дев’ять з десяти прокажених були представниками Богомобраного єврейського народу, а лише один був самарянин. Саме ці «Сини завіту» мали б, повернутися і віддати хвалу Богові, адже це був їхній священний обов’язок. Проте подякував Господу лише один самарянин, напівязичник, який повернувся гучним голосом славлячи Бога, і припавши лицем до ніг Спасителя, дякував Йому (Лк. 17: 15–16). І Христос з подивом сказав: Чи не десять очистилось? Де ж дев’ять? (Лк. 17: 17). Чому ці представники ізраїльського правовірного народу не повернулися подякувати Богу, а тільки цей іноплемінник? З Священної Біблійної історії відомо якими невдячними були іудеї по відношенню до Господа Бога, Котрий неодноразово спасав їх від різних небезпек, визволяв з багатьох полонів і всіляко виявляв Свою милість.
Чи не так само і ми дорогі браття і сестри часто є невдячними своєму Творцю. Не дякуємо Йому за великі благодіяння. Пам’ятаймо слова великого учителя Церкви святителя Іоана Золотоустого, котрий промовляє до нас: «ніщо так не приємне Богу, як душа щира і вдячна». Якщо ми будемо достойно трудитися на шляху благочестя, то будь-який момент земного життя стане для нас джерелом радості і вдячності Господу, бо Отець Небесний дарує нам ще час для вдосконалення і здобуття вічного спасіння. Великий Золотоустий навчає, що «подяка нічого не додає Богу, але наближає нас до Нього…Якщо ми будемо віддавати честь Богу, то цим додамо честі для себе».
Ми схильні забувати про благодіяння Господа. Але Він все одно являє нам всю любов, яку Він має до нас. Всемогутній Бог щодня зціляє нас від страшної прокази гріхів, які гублять нашу душу, якщо ми не забуваємо відкривати для нього двері своєї душі.
Тож будемо, за словами святителя Василія Великого, завжди дякувати Господу, щоб стати достойними Його вічних благ у Царстві Небесному. Амінь.
протоієрей Миколай Капітула