В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Після воскрешення дочки Іаіра Ісус Христос вийшов з його дому, і натовп народу рушив за Ним. Раптом з цього натовпу почувся крик: “Помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів!” (Мф. 9, 27). Господь продовжував іти, ніби не звертаючи уваги на це благання. В дійсності ж Він випробовував віру тих, хто кричав і називав Його сином Давидовим, тобто Месією – Христом. Коли Господь увійшов у дім, ті, що кричали в натовпі, наблизилися до Нього. Це були двоє сліпих. Вони стали просити Ісуса Христа, щоб Він зцілив їх від сліпоти і повернув їм зір. Перш ніж виявити Свою всемогутність і милосердя, Господь запитав їх: “Чи віруєте, що Я можу це зробити?” Вони говорять Йому: “Так, Господи!” Тоді Христос доторкнувся до очей їхніх і сказав: “За вірою вашою нехай буде вам” (Мф. 9, 28-30). Переконавшись у вірі сліпих, Господь, Який із небуття створив Всесвіт, повернув їм зір силою Своєї всемогутності. Багатьом сліпим Христос повертав зір, і кожного разу Своє повеління супроводжував доторканням до їхніх очей. З цього треба зробити висновок, що таке доторкання було необхідним для того, щоб сліпі, які не бачили Ісуса Христа, могли краще усвідомити, що зцілив їх саме Він, оскільки зір повертався до них в ту саму мить, коли доторкався до них Господь. І відкривалися очі їхні.
В дні земного життя Ісуса Христа в Ізраїлі було багато хворих, що потребували втручання всемогутньої сили Божої, але Христос зціляв не всіх, а тільки тих, що мали віру. Тому Він після кожного чуда неодмінно говорив: “Віра твоя спасла тебе“.
Віра для духовного життя людини необхідна, як для тіла повітря. Без віри душа духовно вмирає. Ми з’єднуємося з Богом через віру. Віра є підґрунтям для молитви. А якби ми не вірили, то ми не могли б молитися.
Природа, або сутність, віри залишається незмінною у всі віки. Вона одна і та сама у всі часи. В чому її сутність? Бог сказав Аврааму: “Через рік прийду, і у тебе буде син, якого народить тобі твоя дружина Сара”. А їй у той час було 84 роки. Авраам міг не повірити, бо в такому віці жінки не народжують – це протиприродно. Авраам повірив. Хіба він повірив у безглуздя? Ні! Він був переконаний у тому, що Бог, Який словом створив небо і землю, може дати повеління, і неплідна жінка народить сина. В цьому і полягає сутність віри.
Сліпі, які благали Христа повернути їм зір, мали таку ж саму віру, як і Авраам. Вони були впевнені, що достатньо Господу сказати слово, і вони побачать світло. Римський сотник свою віру висловив такими словами: “Господи, промов тільки слово, і мій слуга стане здоровим”. Згадаймо віру Нафанаїла, якому Христос сказав: “Я бачив тебе під смоковницею”. Про те, що відбулося під смоковницею, знав лише сам Нафанаїл. В особі Ісуса Христа Нафанаїл упізнав Всемогутнього Бога, тому і виявив свою віру словами: “Ти – Син Божий, Ти – Цар Ізраїлів!” (Ін. 1, 49).
Сутність віри у всіх людей одна і та сама. Проста людина, службовець, священнослужитель, інтелігент і вчений мають загальну для всіх віру. Віра однієї людини може відрізнятися від віри іншої лише за своєю силою, твердістю і переконаністю. Господь сказав, що, коли будете мати віру розміром з гірчичне зерно і скажете цій горі: пересунься, станеться так, як ви хочете. Цими словами Христос хоче запевнити нас, що віра може творити неможливе.
Коли ми звертаємося до Бога з благанням допомогти нам у тій чи іншій біді або зцілити хворобу за допомогою медицини чи безпосереднім Божим втручанням, нам треба мати євангельську віру – тверду і непохитну. Тільки в такому випадку Христос скаже і нам: “Віра твоя спасла тебе”. А коли людина нібито вірує і в той же час сумнівається, вона не отримає того, чого просить. Не тому, що Бог не виявляє Свого милосердя, а через наше невірство. Одного разу, відповідаючи на запитання батька, чому ученики Христа не могли вигнати злого духа з його сина, Ісус сказав: “Через невір’я їхнє”.
Віра є дар Божий, і ним не треба нехтувати. Це – скарб, дорожчий за будь-які матеріальні цінності. Доводиться зустрічати в наш час людей, які скаржаться на відсутність в їхніх душах віри. Віру неможливо придбати шляхом логічних доказів. На життєвому шляху ми зустрічаємо віруючих вчених, інтелігенцію і простих людей. В той же час ми бачимо в нашому середовищі невіруючих представників усіх верств суспільства. Віра залежить не від освіти, а від Бога. Хто хоче збагатити свою душу вірою, той нехай просить цей дар у Бога; і Бог безумовно дарує йому, тому що Бог хоче, щоб усі люди спаслись і прийшли до пізнання істини.
Спасительною вірою може бути тільки правдива віра, тобто віра в Істинного Бога, у Тройці славимого, а не в облудних богів, які в дійсності не є богами. В наш час існують люди, які поклоняються лжебогам, серед них, наприклад, рунвірівці – ці новітні ідолопоклонники, а також шанувальники східних культів, всі ті, хто відкидає Сина Божого, Який з’явився на землю у плоті.
Чому така віра не тільки не приводить до Бога, а й приносить шкоду людині? Тому що не можна вірити неправді. Якщо ви вірите астрологам, ви вірите брехні. Тільки Бог знає наше теперішнє і майбутнє. Зірки не можуть знати нашої долі, бо вони творіння Боже, а не Божество.
Той, хто вірує у вищий розум, той теж глибоко помиляється. Віра у вищий розум – це своєрідний пантеїзм, уже давно осуджений історією. Цей гріх розповсюджений серед вченої інтелігенції. В усі віки вчена людина, якою б вона не була геніальною, була обмежена знаннями. Вона не Бог, тому часто помиляється.
Вірувати можна тільки в Бога, і ні у що інше, крім Нього. Ми віруємо в Господа нашого Ісуса Христа, тому що Він є наш Істинний Бог. Своє Божество Він засвідчив тим, що одним словом повертав зір сліпим, воскресив дочку Іаіра і сотворив багато інших чудес, які свідчать, що Він перемагає закони природи, Він прощає гріхи, Він переміг смерть. Все це властиве Богові нашому, Який створив небо й землю і все, що в них.
Дорогі браття і сестри! Будемо ж вірити тільки в істинного Бога Отця, і Сина, і Святого Духа, і до Нього звертатись у молитвах. Йому слава на віки віків!
Амінь!