В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!
Сьогодні остання неділя перед Великим постом. Вона називається Неділя сиропусна, оскільки це останній день, коли вживаються молочні продукти перед Великим постом.
В цей день в церквах на літургії читається Євангеліє з частиною з Нагірної Проповіді, де йдеться про прощення образ ближнім, без чого ми не можемо отримати прощення гріхів від Отця Небесного, про піст, і про збирання небесних скарбів. Згідно з цим Євангельським читанням, християни мають благочестивий звичай просити цього дня один в одного прощення гріхів, відомих і невідомих образ і вживати всіх заходів до примирення з ворогуючими. Це перший крок на шляху до Великого посту. Тому цю неділю прийнято називати Прощеною неділею. І крім того Церква в цей день згадує події, пов’язані з вигнанням перших людей з раю.
Коли перші люди згрішили, їм стало соромно і страшно, як це і буває з усіма, хто чинить лихе. Замість того, щоб отримати досконалість, рівну Божій, як вони того хотіли, вийшло навпаки – розум їх затьмарився, їх стала мучити совість і вони позбулися душевного спокою. Все це відбулося тому, що вони дослідно пізнали зло, поєднавшись із ним через гріх. Гріх настільки змінив людей, що, коли вони почули голос Бога в раю, то в страху і соромі сховалися між деревами, вже відразу забувши, що від всюдисущого і всезнаючого Бога ніде і нічого приховати не можна. Так всякий гріх віддаляє людей від Бога. Але Бог, з милосердя Свого, став закликати людей до покаяння, тобто щоб вони зрозуміли свій гріх, зізналися в ньому перед Господом і попросили пробачення.
Господь запитав: «Адам, де ти?». Адам відповів: «Почув я голос Твій у раю, і злякався, тому що я нагий, і сховався». Бог запитав: «Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи не їв ти від дерева, з якого я заборонив тобі їсти?». Але Адам відказав: «дружина, яку Ти мені дав, вона дала мені від дерева, і я їв». Так Адам став звалювати провину не лише на Єву, а навіть на самого Бога, що дав йому дружину. І сказав Господь Єві: «Що це ти зробила?». Але і Єва замість каяття відповіла: «змій спокусив мене, і я їла».
Тоді Господь сповістив наслідки вчиненого ними гріха. Єві Бог сказав: «примножуючи примножу скорботи твої у вагітності твоїй; у болях будеш народжувати дітей; і до чоловіка твого жадання твоє, і він буде панувати над тобою». Адаму сказав: «за те, що ти послухав голос жінки твоєї і їв від дерева, про яке Я заповідав тобі сказавши – не їж від нього – проклята земля через тебе; у скорботі будеш їсти від неї в усі дні життя твого; терен і осот буде родити вона тобі; і ти будеш їсти польову траву; у поті лиця твого будеш їсти хліб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий, бо порох ти і до пороху повернешся».
А дияволові, який переховувався в змії, головному винуватцю людського гріха, сказав: «за те, що ти зробив це, проклятий ти перед усією худобою і перед усіма звірами польовими; ти будеш ходити на череві твоїм, і будеш їсти прах у всі дні життя твого; і ворожнечу покладу між тобою і між жінкою, і між сіменем твоїм і між Сіменем її; Він буде уражати тебе в голову, а ти будеш жалити Його в пяту». Тобто від дружини буде Нащадок – Спаситель світу, Який народиться від діви, переможе диявола і спасе людей, але для цього Сам повинен буде постраждати.
Цю обітницю або обіцянку Божу про пришестя Спасителя, люди сприйняли з вірою і радістю, тому що вона давала їм велику втіху. А щоб люди не забули цієї обіцянки Божої, Бог навчив людей приносити жертви. Для цього Він повелів заколювати тільця, ягня або козла і спалювати їх з молитвою про прощення гріхів і з вірою в майбутнього Спасителя. Така жертва була прообразом Спасителя, Який мав постраждати і пролити Свою кров за наші гріхи, тобто Своєю пречистою кров’ю обмити душі наші від гріха і зробити їх чистими, святими, знову гідними раю.
Тут же, в раю і була принесена перша жертва за гріх людей – «І зробив Бог Адамові та дружині його одяг шкіряний і одягнув їх».
Але, оскільки люди стали грішними, то Господь вигнав їх з саду Едемського, щоб обробляли землю, із якої Адам узятий був. І поставив Господь при вході саду Едемського Херувима і полум’яний меч, який обертався навколо, щоб охороняти дорогу до дерева життя. Первородний гріх Адама і Єви з усіма його наслідками, шляхом природного народження, перейшов на все їх потомство, тобто на все людство, – на всіх нас. Ось чому ми народжуємося вже грішними і підлягаємо всім наслідкам гріха: скорботам, хворобам і смерті.
Отже, наслідки гріхопадіння виявилися величезними і тяжкими. Люди позбулися райського блаженного життя. Світ, затьмарений гріхом, змінився: земля з тих пір стала насилу давати урожай, на полях, разом з добрими плодами, стали рости бур’яни; тварини стали боятися людини, стали дикими і хижими. З’явилися хвороби, страждання і смерть. Але, найголовніше, люди, через свою гріховність втратили найближче і безпосереднє спілкування з Богом, Він вже не був їм видимим чином, як в раю, тобто молитва людей стала недосконалою. Гріх же причина страждань, хвороб, скорбот і самої смерті. Тому боротьба з гріхом – це головний подвиг на шляху до Бога.
Остання неділя перед початком Великого поста іменується Церквою Прощеною неділею. В цей день після вечірнього богослужіння в храмах здійснюється особливий чин прощення, коли священнослужителі і прихожани взаємно просять один у одного прощення, щоб вступити у Великий піст з чистою душею, примирившись з усіма ближніми. Без цього всесердечного примирення з усіма, без цього погашення взаємних прикростей і ворожнечі не можна приступити до Господа, не можна і починати самого посту і покаяння. Чому? Тому що, по-перше, що Сам Господь Бог наш є Бог миру, а не безладу… По-друге, тому, що Царство Боже – світла община синів Божих… чи може належати до неї той, хто таїть в серці своєму засмучення, досаду та злопам’ятство на брата свого, хто не має одностайності та миру зі своїми ближніми – співспадкоємцями цього Царства?..
Мир є благодатний дар Духа Святого, і тому присутність або відсутність його в серці людини свідчить про те, хто мешкає в ньому: Дух Божий, чи дух лукавий… Очевидно, що без щирого всесердечного примирення з усіма братами нашими у Христі благодатний час святого посту пройде для нас марно, хоча б і намагалися ми виконати піст за всіма церковними правилами… І кожен християнин має сьогодні себе запитати – а приємний мені прийдешній піст? Як я ставлюсь до нього?
На жаль, часто в серці ми чуємо: «Ось, знову цей піст, того буде не можна, цього не можна. Знову обмеження». Біда нам, якщо є у нас в серці така думка. Тому що це означає, що ми не любимо Господа. Адже Господь від нас вимагає не жертви. Він каже: «Милості хочу, а не жертви». Чи готові ми надати цю милість? І взагалі, що нам зробити, щоб піст для нас був бажаний?
Перш за все потрібно пам’ятати, що піст для християнина – це не самоціль, а лише засіб. Це – лише засіб підготувати себе до великого свята Світлого Христового Воскресіння.
І ось ця радість Воскресіння Христового повинна супроводжувати нас все життя, повинна наповнювати і дні посту, і, постуючи, ми повинні пам’ятати, заради чого ми постимо. Заради чого ми каємося, заради чого ми очищаємо своє серце? Заради того, щоб гідно зустріти це велике свято, щоб гідно підійти до Чаші Христової і прийняти Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа.
Піст – це час покаяння і молитви, коли кожен з нас повинен випросити у Господа прощення і гідно причаститися Святих Христових Таїн; це є час, зручний для стяжання духовних скарбів подібно до того, як буває іноді особливо зручний час для збирання і збільшення тимчасових, земних благ.
Амінь!
Прес-служба Михайлівського Золотоверхого монастиря