сьогодні
05
квітня 2025
“Пустіть дітей приходити до мене…” Роздуми вихованиці недільної школи Свято-Іллінського собору Бондар Катерини.
13 грудня 2015
Dubnosobor

IMG_6757Ось знову прийшла неділя і мені знову пора до храму. Це особливе місце, де я можу відкинути усі сторонні думки та поринути у божественний світ християнської віри. Для мене, ніби і відомо, що буде після тих чи інших слів священика, та все одно це щоразу таке захоплююче дійство, яке проходить не помітно у часі.

По закінченні служби усі бажаючі діти можуть відвідати недільну школу, яка розпочинається рівно о полудні. Спершу ми молимось перед заняттям, щоб Господь послав нам розуму та сили і лише після цього приступаємо до самого уроку, який триває близько години. Цей час спливає настільки швидко, а головне, непомітно що усі не мають бажання покидати класу. Усі заняття надзвичайно цікаві та пізнавальні для кожного. На них ми щоразу дізнаємося усе більше нової  та корисної інформації.

Нещодавно у нас був практичний урок на тему: «Як правильно користуватися інтернетом?». Усім учням він неймовірно сподобався, і не лише тому, що це було щось новеньке, а й тому, що заняття було дуже повчальним. Ми переглядали і аналізували відео про велику жертву Всевишньому.

Один чоловік працював залізничником і його головний обов’язок полягав у перемиканні стрілок для зміни напрямку руху потягів. Якось він займався своїми справами, забувши про час, і син, побачивши потяг, що наближався із шаленою швидкістю, вирішив виконати батькову місію. Та не все сталося, як бажалося – хлопча не втрималось і упало просто під колії. Батько, повернувшись у кабіну управління, бачив все це. Перед ним повстав нелегкий вибір, врятувати потяг із людьми, чи власного сина. Долі секунди і все, вибір зроблено, важіль опущено, а потяг попрямував далі…

Мене ця історія змусила задуматись, адже цей чоловік став прикладом великого смирення перед Господом та безмежної любові до ближнього. Він допоміг зберегти життя усім людям що перебували у потязі, серед них були і злодії, і пияки, і наркомани…

Деякі діти здивувались чому чоловік зробив саме такий вибір і для чого? Чому він врятував усіх тих грішних людей замість власного сина? Інші знайшли відповідь на це нелегке питання. Вони зрозуміли головну суть – смирення, любов та страх Божий допоможуть людині наблизитись до Царства Божого.

Ще на уроках ми вивчаємо Закон Божий. Нам розповідають що таке храм, яка його будова та які богослужіння відбуваються у ньому. Навчають різних молитов та православних піснеспівів. Розповідають цікаві притчі.

Я сьогодні теж розповім про притчі. Це невеликі історії з повчально-алегоричним змістом, в яких хід подій подається у залежності від Господнього задуму. Іноді здається, що зміст притчі дещо прихований і мовлення проводиться наздогад. Але це не так. Притчі мають досить обширний зміст та колосальний задум. Вони уособлюють в собі всю народну мудрість та Божу науку, якої Спаситель і Господь Бог наш Ісус Христос навчає нас під час свого земного життя. Він розповідав їх усім тим, хто хотів слухати. Ісус робив це задля кращої дохідливості та запам’ятовування Його Вчення.

Таким чином, притчі Ісуса Христа – це доступне Боже повчання для нас – грішників, це – наші моральні та духовні настанови.

Давайте спробуємо проаналізувати якусь цікаву притчу, наприклад, про блудного сина.

Притча про блудного сина – одна з найвідоміших притч Ісуса Христа. Її сюжет яскраво ілюструє відносини між людиною та Богом. Адже син спочатку йде, а потім повертається до батька, немов людина повертається до Господа.

Темою даної притчі є розповідь про блукання меншого сина, одного чоловіка, в результаті якого він зазнав багато поневірянь  і бідності.

Притча засуджує марнотратство та хвалькуватість. Вона навчає зрозуміти свою помилку, покаятись та попросити прощення. Якщо це все буде щиро, то ти обов’язково отримаєш бажане.

За весь час, який я провела у цьому чудовому місці, пліч-о-пліч з прекрасними людьми, я навчилась чимало нових життєвих цінностей. Тому я вдячна Богу, що одного разу звів дві стежки – мою та стежку православної християнської школи.

Напевно буде доречно завершити мою розповідь словами Ісуса Христа: « Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне»(Мт. 19:13), адже дітям потрібно допомагати віднайти праведний шлях, на якому вони почерпнуть чимало нового та,безперечно, цікавого та корисного.