В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа
Піст ‒ час покаяння, час, коли наші закам’янілі серця повинні силою Божою з нечуттєвих перетворитися на чуттєві, із холодних і жорстоких ‒ на теплі і відкриті для інших і для Господа. Це час примирення, а примирення – це радість і Божа, і наша, це ‒ новий початок.
У період Святої Чотиридесятниці Церква пропонує особливі євангельські читання, які розкривають нам важливість посту і вказують, як потрібно чинити, щоб досягнути вічного блаженства.
У сьогоднішній євангельській розповіді ми чули, як одного разу підійшов до Ісуса чоловік, привівши з собою сина, одержимого нечистим духом, духом німоти і глухоти, що мучив малого хлопця. Спочатку цей чоловік привів свого сина до апостолів, але вони не змогли вигнати з нього злого духа. Тому й батько приводить його до Ісуса, бажаючи отримати від Нього допомогу. Він звертається до Господа, кажучи: «Учителю, я привів до Тебе мого сина, що має духа німого. Де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав ученикам Твоїм, щоб вигнали його, але вони не змогли» (Мк. 9:17‒ 18). Христос звелів привести юнака до Нього, щоб утвердити і батька у вірі, що сумнівався. Він сказав: «якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому» (Мк. 9:23). І нещасний маловірний батько зі сльозами викликнув: «Вірую, Господи! Допоможи моєму невірству» (Мк. 9:24). Побачивши віру батька, Господь повелів нечистому духові, і той вийшов із юнака. Коли ж до Ісуса притупили Його учні, запитуючи, чому вони не могли вигнати духа, то Спаситель дав їм відповідь: «Рід цей не може вийти інакше, як через молитву і піст» (Мк. 9:29).
Ось, дорогі браття і сестри, похвала посту і молитві. Ось євангельська основа посту.
Чому ж послідовники Христові вилучили зі свого повсякденного життя піст і молитву як непотрібні речі? Вони ще не знали їхньої сили, не мали відповідного досвіду для боротьби з нечистими духами. Чому ж ми, називаючи себе послідовниками Христа Спасителя і знаючи силу посту і молитви, теж відкидаємо їх як речі непотрібні у житті? Чи не від того нині у нас примножилися і примножуються гріхи і пристрасті? Що ж відбувається у нинішньому суспільстві? Люди розривають зв’язок із Церквою, а разом з тим і з Богом, вважаючи непотрібною справою піст і молитву, добрі діла і любов, натомість, заплутавшись у сітях диявольських, з піною в роті, як біснуваті, йдуть на страшні гріхи: вбивство, крадіжки тощо.
Так, все це стається через невір’я і жорстокосердість. Саме до таких людей сьогодні звертається Спаситель: «О роде лукавий і невірний,… доки буду терпіти вас» (Мк. 9:19). Господь як люблячий батько і милостивий суддя не карає одразу за гріхи, а очікує до останнього моменту навернення і покаяння людини. Гріх відвертає людину від Бога, від Його любові, і тоді викупительна жертва для неї стає недієвою. Людина залишається один на один з гріхом, впадає у сіті диявола, втративши сили для боротьби з ним.
Хтось задумується: невже ми так далеко від Бога, що все своє життя повинні докладати зусиль, щоб з’єднатися з Ним? Але хто з нас може сказати, що його серце кожну мить палає любов’ю і глибоким почуттям перебування з Богом і в Бозі, почуттям спілкування з Ним?
Саме тому у нинішньому євангельському благовіствуванні Спаситель вказує на важливість посту й молитви. Піст означає повернення до Бога, відвернення від всього, що відволікає нас від Божественної любові і знищує ціль нашого життя. Молитва ‒ це спілкування з Богом Живим, Який є Любов. Тільки в Ньому одному ми можемо найти сили і терпіння; сили для боротьби з гріхом і диявольськими підступами і терпіння для перенесення всіх життєвих спокус, віддаючи все на волю Божу. Якщо ми не знайдемо гармонії з Богом, то залишимося розділеними з Ним та в собі.
Тому нам так необхідні піст і молитва у справі спасіння, адже це ті ліки, що лікують наші уражені душі. Без молитви немає покаяння, а без покаяння ‒ неможливе спасіння. Святі отці стверджують, що «щира молитва ‒ це голос істинного покаяння». А молитва, поєднана з постом, – нездоланна опора, яку злі і підступні сили роду людського не мають змоги зруйнувати.
Дорогі браття і сестри! Господь вимагає від нас молитви і посту для того, щоб не дати дияволу поселитися в нашій душі. Якщо наші душі будуть переповнені молитвою до Бога, якщо серця будуть палати Божественною любов’ю, а тіла будуть одягнені у броню, підкріплену постом, то злі сили не зможуть заподіяти нам ніякого зла. Якщо ми будемо перебувати у пості і молитві, то це означає, що ми будемо спілкуватися з Богом, а якщо ми навчимося жити з Богом тут на землі, то і після нашої смерті Господь не залишить нас, а прилучить до своєї Божественної любові у Царстві Небесному. Амінь.
ЕПІФАНІЙ,
архієпископ Переяслав-Хмельницький
і Бориспільський