В Євангелії від Луки читаємо глибоко важливе слово Христове: “… терпінням вашим спасайте душі ваші» (Лк. 21, 19). О, Господи наш, Господи! Що кажеш Ти!? Невже настільки величезне, настільки безмірне значення чесноти терпіння, що вона може навіть рятувати душі наші?
Якщо, за словом Христовим, таким спаситель ним є терпіння, то його можна поставити поруч з царицею всіх чеснот – смиренністю, поруч з лагідністю, і треба нам глибоко вдуматися в слово Господнє про терпіння. Постараємося ж у міру нашого слабкого розуму зрозуміти значення слів Христових. Для цього нам потрібно згадати, що людина складається з духу, душі і тіла, і що все важке в житті нашому – хвороби, скорботи життєві, образи і образи – все переносимо ми цим трьохчастинним єством нашим – і духом, і душею, і тілом. Фізичні болі, страждання від хвороб сприймаються, нерідко в найсильнішому ступені, душею і духом нашими. Наш мозок і вся нервова система завідують усіма нормальними і хворобливими процесами в тілі нашому, регулюють і координують їх. А дух наш панує і над душею.
У житіях святих мучеників Христових ми з подивом читаємо, як легко і спокійно переносили вони неймовірно страшні муки і тортури. Це незрозуміло матеріалістам, і вони вважають це байками, а ми знаємо, що дух мучеників, що полум’янів безмірною вірою в Христа і любов’ю до Нього, мав величезну владу над їхніми тілами і міг могутньо пом’якшувати їхні страждання.
Знаємо, що в сучасній медицині чималу роль відіграє так звана психотерапія, тобто словесний, психічний вплив на хворих, нерідко могутньо і благотворно впливає на перебіг хвороби. Якщо такий великий і добродійний був вплив терпіння святих на їхні муки, то зневіра, нарікання на Бога, крики і крики грішних людей тільки підсилюють їхні страждання.
А нам, християнам, коли спіткає нас болісна хвороба, і насамперед згадуємо ми про лікарів і ліки, чи не краще насамперед згадати про довготерпеливого Господа нашого Ісуса Христа, Якого пророк Ісая називає Чоловіком скорбот що зазнав хвороби?
Те ж скажемо і про перенесення образ. Чи вміємо ми, як має бути й приємне Богу, переносити кривду і образи, що нам наносяться?
О ні, на сором нам, немає. Навіть у нашому християнському середовищі бачимо ми, як часто буває, що ті, які не стяжали чесноти смирення й терпіння відповідають на кривду кривдою, на образу – образою. І сварка все більше і більше розпалюється і доходить до бійки, і навіть кровопролиття.
А мовчазне, спокійне перенесення образ усього краще захищає від кривдника. Ніщо так не стримує кривдників, як лагідне терпіння скривджених.
Тих, хто терпить образи захищає Бог. Так, слід брати приклад з більшості наших сучасників, які надають великого значення зміцненню та посиленню тіла фізкультурою. Але нам потрібно невпинно піклуватися не стільки про культуру тіла, скільки про досконалість духу, в якому велика роль належить вправам в терпінні, в покірливому терпінні навіть важких хвороб, в благодушному перенесенні образ і кривд, в приборканні злоязичія, у придбанні великої чесноти терпіння.
Будемо пам’ятати заповіт Апостола Петра в його першому соборному посланні про наслідування Господа Ісуса Христа, Який ” Коли Його лихословили, Він не лихословив взаємно; страждаючи, не погрожував, а передавав те Судді Праведному. Він гріхи наші Сам возніс тілом Своїм на дерево, щоб ми звільнившись від гріхів, жили для правди: ранами Його ви зцілилися» “(1 Пет. 2, 23-24).
Нагадаю вам також слова Апостола Павла в посланні до Євреїв, в якому він говорить про ті важкі страждання в переслідуваннях, які терпіли великі праведники. З них “… інші ж замучені були, не прийнявши визволення, щоб отримати краще воскресіння; інші зазнали наруги та рани, а також кайданів і в’язниці, були побиті камінням, перепилювані, зазнавали катування, вмирали від меча, тинялися в овечих та козячих шкурах, терплячи недоліки, скорботи, озлоблення, ті, яких увесь світ не був достойний, блукали по пустелях і горах, по печерах та ущелинах землі …
Тому і ми, маючи навколо себе таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар і гріх, який нас обпутує, і з терпінням підемо на подвиг, який чекає на нас, дивлячись на Начальника й Виконавця віри Ісуса, Який, замість радости, зазнав хрест, зневаживши посоромлення, і сів праворуч престолу Божого. Подумайте проТого, Хто перетерпів таку над Собою наругу від грішників, щоб вам не знемогтися і не ослабнути душами вашими “(Євр. 11, 35-38; 12, 1-3).
Свою проповідь закінчу добрим побажанням Апостола Павла: “Господь же нехай направить серця ваші на любов Божу і на терпіння Христове” (2 Сол. 3, 5).
Амінь.
Святитель Лука (Войно-Ясенецький),
Архієпископ Сімферопольський і Кримський (1958 р.)