В книзі пророка Даниїла описується таємнича боротьба Ангелів біля престолу Божого. Один з ангелів символічно названий князем персидським, інший – князем грецьким. Архангел Гавриїл бореться з ними. Тлумачі Священного Писання пояснюють, що Небесна Церква приймає участь в Божому промислі стосовно всіх народів світу, що кожному народу, кожній країні дані Ангели -хоронителі і символічна боротьба ангелів – це їхні молитви про народи землі. В даному випадку покровитель іудейського народу Архангел Гавриїл молиться про закінчення Вавилонського полону та повернення свого народу на батьківщину для відбудови храму, ангел – покровитель перського народу молиться за те, щоб полон продовжився і через іудейський народ прийти до віри в єдиного Бога. Обидва Ангели ревно моли Бога за спасіння душ людських тому їх боротьба була благочестивою, це було проявленням любові до народів, які вони оберігали.
Але окрім ангелів -хоронителів за кожну країну моляться пророки, святі, просвітителі та всі християни, що перебувають в раю, їх поєднує любов до свого народу, любов до Бога і безперестанна молитва за спасіння душ людських на землі.
Саме такою неустанною молитвеницею була рівноапостольна Ніна просвітителька Грузії. Свята Ніна народилася біля 280 року в місті Коластра, в Каппадокії, де було багато грузинських поселень. ЇЇ батько Завулон, був родичем святого великомученика Георгія (пам’ять якого звершуємо 23 квітня). Він походив зі знатного роду, від благочестивих батьків, Завулон користувався повагою у імператора Максиміана(284 – 305). Навіть знаходячись на службі у імператора він всіма силами допомагав християнам, він звільняв полонених, а мати Ніни, за переданням, була сестрою Єрусалимського патріарха Ювеналія.
Ніна з юних літ всім серцем полюбила Бога та глибоко переймалася долею невіруючих в Христа людей. Після того, як її батько Завулон пішов в пустельники, а мати пішла в диякониси, свята Ніна була віддана на виховання однієї благочестивої жінки Ніанфори. Мабуть вже тоді постійні розповіді жінки про Іверію (теперішню Грузію), яка на той час ще перебувала у владі язичницьких духів, породило у Ніни сильне бажання відвідати цю країну і просвітити її Божественним світлом Євангелія.
Одного разу, коли вона читаючи Євангеліє, то співстраждаючи євангелисту, який описував розп’яття Христа, вона замислилася про долю Хітона Господнього. На запитання святої, Ніанфора відповіла, що за переданням після того, як Ісуса розіп’яли на хресті, його одежу, а саме хітон, який подарувала йому колись Богородиця, римські воїни за жеребом розділили між собою. За цим недалеко спостерігав Елєазар родом з Мцхет, він викупив хітон і повернувшись додому, показав його своїй сестрі Сидонії. Та коли побачила хітон, впала на землю бездиханно, при цьому так міцно стиснула реліквію, що забрати з рук Сидонії її вже ніхто не зміг. Елєазару довелося хоронити сестру разом з хітоном. Пізніше на тому місці виріс кедр. Дізнавшись про це свята постійно молилася Богородиці, щоб побачити наверненою до Бога Грузію, та побачити Хітон Господа Ісуса Христа.
Прийшов час, коли Пресвята Богородиця явившись святій уві сні, сповістила, що їй належить проповідувати в Іверії і благословивши на проповідь дала святій хрест з виноградної лози. Пробудившись, свята Ніна побачила в своїх рука хрест (який донині зберігається в Тбіліському Сіонському Кафедральному Соборі).
Невдовзі їй довелося втікати в Іверію, рятуючись від гоніння, яке розпочав на християн імператор Діоклетіан (284-305). Приблизно в 319 році свята Ніна прибула в Іверію. Там свята Ніна поселилася у однієї жінки в царських виноградниках Анастасії, яку вона вилікувала від безпліддя та навернула в християнство. Чудеса, які вона робила, дуже швидко зробили її всюди відомою. Вона допомагала багатьом людям призиваючи ім’я Господа Ісуса Христа, зцілюючи свята Ніна розповідала їм про Бога, який усе створив, а також про життя Ісуса Христа Сина Божого, про його смертні муки за наші гріхи.
В день Преображення Господнього в місті Мцхет жреці царя Міріана збиралися принести жертвоприношення своїм язичницьким богам Армазу, Гацію, та Гаїму. Але за молитвами святої Ніни, Бог не дав принести жертвопринесення, бо всі ідоли цих богів були скинуті з високої гори.
Слава про святу дуже швидко дійшла до дружини царя Міріана цариці Нани. Вона, важко хворіючи, захотіла побачити святу, прийшовши до неї та почувши слова Євангелія, цариця, яка до цього була вірна язицтву, почувши від святої Ніни про Ісуса Христа, прийняла хрещення і зцілилася від тяжкої хвороби. Але не дивлячись на це її чоловік все одно не хотів приймати християнство, та ще помишляв схопити святу Ніну та катувати її. Так одного разу, коли він та його підданні зібралися для того, щоб обговорити катування, яке мала прийняти свята, сонце сховалося і по всьому місту воцарилася темрява, а сам цар осліп. Його піддані почали молитися своїм богам, але Армаз, Гацій, Заден та Гаїм були глухі до їх молитов, а темрява тільки посилилася. Тоді Міріан наказав молитися Богу, якого сповідувала Ніна, коли вони помолилися то темрява розтанула на їхніх очах, а цар знову зміг бачити. Тоді ж цар прийняв християнство від святої Ніни. За переданням ця подія сталася 6 травня 319 року.
Як каже літопис, за молитвами свята Ніна дізналася де знаходиться Хітон Господа Нашого Ісуса Христа. Коли свята Ніна розповіла про місцезнаходження хітона Міріану, то він наказав побудувати храм на тому місці з дерева, який пізніше вже перебудований в кам’яний храм, на честь 12 апостолів, який отримав ще назву в Светіцховелі. Зараз це Мцхетський патріарший собор. Хітон і донині знаходиться в основі собору.
На той час вже на прохання Міріана в Грузію прибув Антіохійський єпископ Євстафій, декілька священиків та декілька дияконів, і християнство нарешті вже міцно укріпилося на території Іверії. Але горні райони ще не чули про Євангеліє, тому Ніна в супроводі пресвітера Якова та диякона пішли на проповідь в верхів’я рік Арагві та Іори, багато з горців увірували в Христа. Звідти Ніна пішла в Кахетію (Східна Грузія) та оселилася в селищі Бодбе, в маленькому наметі на схилі гори. Тут вона перебуваючи в пості та молитві навертала багатьох людей, в тому числі і царицю Кахетії Соджу (Софію) разом із її царедворцями.
Звершивши багато чудес свята Ніна, була удостоєна дізнатися від Бога, про свою кончину. В своєму проханні до царя Міріана вона просила прислати єпископа, щоб він її поховав, але приїхав не лише єпископ, але й сам цар. Благоговійно причастившись Святих Тайн, Ніна заповіла, аби її тіло було поховане в Бодбе, та з миром віддала душу Господу в 335 році, на 67 році свого життя.
На цьому місці в 342 році цар Міріан розпочав будівництво, а його син Бакур добудував в 364 році храм на честь родича святої Ніни – Георгія Переможця, пізніше там виник жіночий монастир, який має назву святої Ніни. На мощах святої Ніни неодноразово відбувалися чудеса, а Грузинська Православна Церква, з дозволу Антіохійського Патрірхату дала просвітительниці Грузії титул рівноапостольної, та встановила день пам’яті 14/27 січня.
За матеріалами: КПБА
