У місті Амасії, в Понтійській області, під час гоніння імператора Максиміана (286-305 рр.) Воїн Федор разом з іншими християнами був примушений зректися Христа і принести жертву ідолам. Відмовившись виконати це, Федор був підданий жорстоким мукам і ув’язнений. Тут під час молитви він був втішений чудесним явленням Господа Ісуса Христа. Через деякий час мученика вивели з темниці і різними тортурами знову примушували відректися від Христа. Нарешті, бачачи непохитність мученика правитель засудив його до спалення. Святий Федор сам безстрашно зійшов на вогнище, і тут з молитвою і славослів’ям віддав свою душу Богові близько 305 року.
Через 50 років після смерті святого Федора Тирона, імператор Юліан Відступник (361-363 рр.), бажаючи осквернити християнський Великий піст, наказав Константинопольському єпарха (градоначальнику) кожен день протягом першого тижня посту таємно кропити кров’ю ідольських жертв їстівні припаси, що продаються на ринках. Святий Федор в нічному видінні з’явився Константинопольському архієпископу Євдоксію і велів йому оголосити християнам, щоб вони не купували на ринках осквернені припаси, і вживали в їжу коливо (кутю), тобто варену пшеницю з медом. На згадку цієї події Православна церква досі щорічно відзначає пам’ять великомученика Федора Тирона в першу суботу Великого посту. Напередодні в п’ятницю після заамвонної молитви служиться молебень святому Федору Тирону і благословляється коливо.
Життя святих.