Свята Церква підносить безперестанні молитви за спочилих отців і братів наших на всякому Богослужінні. Але, крім того, Церква творить у певні часи особливе поминання всіх від віку померлих отців і братів по вірі, що удостоїлися християнської кончини, рівно і тих, які, захоплені раптовою смертю, не були напучені в загробне життя молитвами Церкви. Звершувані при цьому панахиди називаються вселенськими.

В родительські дні завжди можна побачити безліч людей, які йдуть на кладовища, щоб вшанувати пам’ять своїх померлих родичів, прибрати на могилках. Але також дуже важливо в цей день прийти в храм Божий на початок Божественної літургії, подати записку з іменами покійних і помолитися за їх упокоєння, або хоча б поставити свічку. Записки можна віддавати відразу в кілька храмів, оскільки, чим більше буде підноситися молитов, тим краще це для наших близьких. Саме молитви наші за покійних є головною і неоціненною допомогою для тих, хто відійшов у інший світ.

У ці дні багато з нас зайняті своїми справами, і тому, на жаль, не всі знаходять час прийти в храм помолитися саме в день родительської суботи. Але це можна зробити і напередодні, в п’ятницю – подати записку, щоб за наших близьких міг помолитися священник. За цим вечірнім Богослужінням також слідує панахида за покійних. А також добре, якщо ми будемо молитися про них кожен день на домашній молитві.

Дуже добре говорить про це святий праведний Іоанн Кронштадтський: “Молись Господу за упокій праотців, отців і братів своїх щодня вранці і ввечері, нехай живе в тобі пам’ять смертна, і нехай не згасне в тобі надія на майбутнє життя після смерті… “.

Крім того, дуже корисно подавати милостиню жебракам з проханням помолитися за померлого. А також жертвувати на церкву і, коли під час Богослужіння будуть молитися про всіх благоприкрасителів, упорядників та жертводавців храму цього, то вас і ваших близьких обов’язково будуть поминати.

За Уставом Вселенської Православної Церкви напередодні свята Святої П’ятдесятниці (Тройці) звершується заупокійне богослужіння, як і в день першої Вселенської Родительської Суботи, яка буває на м’ясопусній седмиці перед Неділею про Страшний Суд. Ця Родительська субота отримала назву Троїцької і також, як і М’ясопусна, передує собою входження в піст, який починається через седмицю і називається Апостольським.

Це поминання покійних бере свій початок з часів апостольських. Як про встановлення М’ясопусної Родительської Суботи сказано, що “Божественні отці прийняли її від священних апостолів”, так можна сказати і про походження Троїцької Суботи. У словах св. ап. Петра, виголошених ним у день П’ятдесятниці, є важлива вказівка на початок звичаю поминання покійних в день П’ятидесятниці. Апостол в цей день, звертаючись до юдеїв, говорить про Воскреслого Спасителя: Бог воскресив Його, розірвавши пута смерті (Дії 2, 24). А постанови Апостольські оповідають нам про те, як апостоли, сповнюючись Духом Святим в П’ятидесятницю, проповідували юдеям і язичникам Спасителя нашого Ісуса Христа, Суддю живих і мертвих. Тому Свята Церква з давніх-давен закликає нас робити перед днем Пресвятої Трійці поминання всіх від віку спочилих благочестивих праотців, отців, братів і сестер наших, тому що в день П’ятдесятниці закарбувалось спокутування світу освячувальною силою Животворчого Пресвятого Духа, яка благодатно і спасительно простягається, як на нас, живих, так і на померлих. Як в м’ясопусну суботу, представляє ніби останній день світу, так і в Троїцьку, що представляє собою останній день Церкви Старозавітної перед розкриттям у всій силі царства Христового у День П’ятидесятниці, Православна Церква молиться про всіх покійних отців і братів. В самий же святковий день підносить про них, в одній з молитов, зітхання до Господа: “Упокой, Господи, душі рабів Твоїх, раніше спочилих отців і братів наших, і інших родичів по плоті, і всіх своїх у вірі, про них же і пам’ять творимо нині “

Поки людина жива, вона здатна каятися у гріхах і творити добро. Після смерті ця можливість зникає, але залишається надія на молитви живих. Господь Ісус Христос неодноразово здійснював зцілення хворих за вірою їхніх близьких. Житія святих містять безліч прикладів того, як за молитвою праведників полегшувалася посмертна доля грішників, аж до їх повного виправдання. Якщо ж молитва звершується за людину, вже помилувану Богом і яка знаходиться в райських обителях, вона все одно не залишиться марною, а звернеться на благо тих, хто молиться. Як говорив святитель Іоанн Золотоустий: “Постараємося, скільки можливо, допомагати покійним замість сліз, замість ридань, замість пишних гробниць – нашими за них молитвами, милостинями і приношеннями, щоб таким чином і їм і нам отримати обітовані блага”. Молитва за покійних – це наша головна і неоціненна допомога тим, хто відійшов в інший світ. Померлий не має потреби, за великим рахунком, ні в гробі, ні в могильному пам’ятнику, ні, тим більше, в поминальному столі – все це лише данина традиціям, нехай і вельми благочестивим. Але молитва за померлих – це обов’язок кожного православного.

Щоб правильно пом’янути покійного в прийдешню Троїцьку суботу, потрібно прийти в храм до початку служби та подати заупокійну записку з його ім’ям в церковний кіоск. Церква вшановує своїх чад поіменно, тому що Бог – наш Отець і для Нього кожна людина як рідне дитя, незамінне, неповторне у своїй особистості, а особистість людини закарбовується його ім’ям. У заупокійних записках імена пишуться повністю і в родовому відмінку (наприклад: за упокій – Людмили, Михаїла і т.д.). У священнослужителів потрібно вказувати сан, діти до семи років іменуються немовлятами, від 7 до 16 років – отроками або отроковицями, якщо з дня смерті не минуло 40 днів – потрібно додавати слово “новопреставлений”. Імена пишуться православні, тобто дані при Святому Хрещенні. За покійних, імена яких написані в записках, священником з просфори виймається частка і, з молитвою про прощення гріхів, омивається в Крові Христовій. Дуже добре подати убогим посильну милостиню з проханням молитися про померлого. Можна пожертвувати на помин душі якусь їжу, для цього в храмах існують особливі панахидні столики. Найпростішим і поширеним способом жертви за померлого є запалення свічок. У кожному храмі є напередодні – особливий свічник у вигляді прямокутного столика з невеликим Розп’яттям. Саме сюди ставлять свічки з молитвою за упокій, тут відбуваються панахиди й заочні відспівування.

Після богослужіння православні християни йдуть на кладовище. З любові до покійного потрібно утримувати в чистоті і порядку його могилу – місце майбутнього воскресіння. Треба особливо стежити, щоб хрест на могилі не покосився, завжди був пофарбований і чистий. Прийшовши на кладовище, добре запалити свічку і хоча б коротко помолитися про померлого. Якщо є можливість – попросити священника відслужити на могилі Літію (коротку заупокійну службу). Потім прибрати могилу чи просто помовчати, згадуючи дорогу людину. Їсти й пити (особливо горілку) на кладовищі християнину не личить. Не потрібно залишати на могилі їжу, щоб могила не зневажалися, наприклад, собаками. Продукти слід віддавати бідним.

Клопочучи за померлих, живі стають виконавцями заповіді про любов і, значить, стають “учасниками небесних нагород”. Молитви за померлих потрібні не тільки їм, але і нам, тому що налаштовують душу на небесне, відволікають її від суєтного, зігрівають серце любов’ю до Бога. До того ж вони розташовують душі до виконання заповіді Христової – постійно готуватися до виходу. І це дає нам сили ухилятися від зла і утримуватися від гріхів.

Навіть якщо ваші близькі померли нехрещеними, і Церква їх поминати не може, ви можете помолитися за них самі, вдома, так само, як і за хрещених. Але краще зробити це, прийшовши до храму і на могилу в Троїцьку родительську суботу.