9 липня Православна Церква звершує святкування на честь Тихвинської ікони Божої Матері. Чудотворна Тихвинска ікона Божої Матері – ікона із зображенням Богоматері з немовлям Христом на руках. В іконографічному типі Одигітрія (Путеводітельніца). За церковного переказу ікона написана святим євангелистом Лукою і передана ним у Антіохію своєму учневі Феофілу. Після смерті Феофіла ікона була перенесена до Єрусалиму, а у V ст. – до Константинополя, у спеціально побудований для неї Влахернський храм. З давнини ікона шанувалася як чудотворна, через неї відбувалися численні зцілення.
У 1383 році, за 70 років до захоплення турками Константинополя, ікона зникла з храму і в променистому світлі з’явилася над водами Ладозького озера. Чудовим чином переношена з місця на місце, вона зупинилася біля міста Тихвин. На місці явлення ікони було збудовано дерев’яний храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Ретельністю великого князя Василя Івановича (1505 – 1533) замість дерев’яного храму було зведено кам’яний. У 1560 році за наказом царя Івана Грозного при храмі було влаштовано чоловічий монастир, обнесений кам’яною стіною. У 1613 – 1614 роках шведські війська, захопивши Новгород, неодноразово намагалися знищити монастир, але заступництвом Божої Матері обитель була врятована. Так, одного разу, побоюючись шведського війська, що наближалося, ченці вирішили втекти з монастиря, взявши чудотворну ікону, але не могли зрушити її з місця. Це диво зупинило малодушних, і вони залишилися в монастирі, сподіваючись на захист Божої Матері. Незначні за кількістю захисники монастиря успішно відбивали атаки набагато переважаючих їх сил противника. Наступаючим шведам то представлялася численна рать росіян, що йде від Москви, то якесь небесне воїнство, і вони почали тікати. Після чудової перемоги над шведами в монастир прибули царські посли. Знявши список з чудотворної ікони, вони вирушили в село Стовпове, в 50 кілометрах від Тихвину, де 10 лютого 1617 було укладено мир зі шведами. Головною запорукою миру з російського боку був принесений список з чудотворної ікони. Згодом цей список був принесений до Москви і поставлений в Успенському соборі, а потім на прохання новгородців, учасників війни зі шведами, відправлений до Новгорода і поставлений в Софійському соборі.
В 1812 році , під час війни, було сформовано народне ополчення, в якому була Тихвинська ікона, з Тихвинського монастиря і названа «Ополченна». Після успішного закінчення військових дій в пам»ять про перемогу воїни разом з іноною передали обителі пожертву. На іконі вони зробили напис: «Возлюбленные братия и соотечественники! Взирая на сие, помяните в молитвах подвизавшуюся дружину воинов за веру и Отечество и сохраните памятник сей до позднейших потомков к подражанию в напутствование самих себя на славу и защиту Отечества».
Під час Кримської війни 1855-1856 років ця свята ікона знову супроводжувала тихвинську дружину в походах, а по закінченні її повернули в обитель.
Під час Великої вітчизняної війни Тихвинська ікона була вивезена з Росії в США, а 9 липня 2004 року, Тихвинска ікона знову повернулася на те місце, яке колись сама вибрала – у знову влаштований Тихвинський Успенський монастир.
Святкування Тихвинської ікони Божої Матері, прославленої незліченними чудесами, встановлено Церквою в пам’ять її чудесного явлення і подолання ворогів заступництвом Богородиці.
За матеріалами: www.archangel.kiev.ua
МОЛИТВА ДО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ НА ЧЕСТЬ ЇЇ ТИХВИНСЬКОЇ ІКОНИ
О, Пресвята Діво, Мати Господа вишніх сил, Царице неба і землі, міста й країни нашої всесильна Заступнице. Прийми хвалебно-подячний спів цей від нас, недостойних рабів Твоїх, і вознеси молитви наші до Престолу Бога, Сина Твого, щоб Він помилував нас за неправди наші і надалі виявляв благість Свою до тих, що шанують всечесне ім’я Твоє і з вірою та любов’ю поклоняються чудотворному Твоєму образу. Бо ми недостойні від Нього помилування отримати, якщо Ти, о Владичице, не умилостивиш Його до нас. Бо Ти все від Нього можеш отримати. Тому до Тебе прибігаємо, як до невідмовної і скорої Заступниці нашої: почуй нас, що молимось до Тебе, покрий нас владичним покровом Твоїм і виблагай у Бога, Сина Твого, щоб пастирі наші ревно піклувалися про душі наші, владі — мудрість і силу, суддям — правду й непідкупність, наставникам — розум і смиренномудрість, подружжям — любов і згоду, дітям — послух, ображеним — терпіння, образникам — страх Божий; тим, що у скорботі перебувають — мужність і добродушність; тим, що мають радість — стриманість, а всім нам — дух розуму, благочестя, милосердя, смиренності, чистоти і правди. О, Владичице Пресвята, змилосердься над немічними людьми Твоїми: розпорошених збери, заблудлих на істинний шлях направ, старих підтримай, юних у цнотливості настав, дітей виховай, і з великого милосердя Свого заступайся за всіх нас, піднеси нас із безодні гріховної і просвіти наші очі сердечні, щоб бачити нам спасіння. Будь милостивою до нас тут і там, в краю земного перебування і на Страшному Суді Сина Твого. Тих, що відійшли від цього життя братів і отців наших сподоби життя вічного з ангелами і всіма святими. Бо Ти, Владичице, славою небесних і сподіванням земних, в Бозі єси Надією та Заступницею всіх, хто до Тебе з вірою приходить. До Тебе, отже, молимось, і Тобі, як всемогутній і Помічниці, самі себе і один одного і все життя наше віддамо нині і повсякчас, і на віки віків.
Амінь.