Окрасою старовинного Дубна, осередком духовності є Свято-Іллінський собор, який розташований на центральній магістралі міста, чудово доповнюючи адміністративно-житловий ансамбль.
Спорудження нової кам’яної церкви розпочалося 29 червня 1902 року настоятелем приходу отцем Корнійовичем, котрий довів будівництво до половини, а продовжив і завершив його о. Євгеній ( за матеріалами періодичного видання «Почаївський листок», 31 травня 1912р).
На будівництво використовувались добровільні внески і субсидіїї Священного синоду в сумі 8800 рублів. Цікавим є той факт, що кошти на будівництво собору були обіцяні царем Олександром ІІІ, який був у Дубні в 1890р., з нагоди відкриття Тараканівського форту. Але через неуважність царських секретарів, на обіцяні гроші, кажуть, збудовано храм у Дублянах, теперішнього Демидівського р-н., ( колишній Дубенський повіт). Тому дубенчанам довелося за власний кошт зводити свою святиню. Були пожертви на будівництво храму і від заможних міщан Дубна. Відомості про це зафіксовано у «Волинських Єпархіальних Відомостях». Зокрема, у Н№4 за 1891 р., говориться, що міщанин м.Дубна Дмитро Мержевський зробив пожертву на Свято-Іллінську церкву грошима і речами на суму більше 150 рублів. За свідченнями старожилів, серед тих, хто вніс пожертву на храм, були Федір Кучеровський ( власник аптеки на розі теперішніх вулиць Кирила і Мефодія та Свободи) та Єльберт, власник хмілярні по вул. Городній. Сума їхнього добровільного внеску 2000 золотих червінців. Брав участь у будівництві та давав пожертву на храм дубенчанин Христофор Зубчинський. Під час будівництва дзвінниці столярними роботами керував дубенчанин Михайло Шептинський.
Свого часу церкві належав цегельний завод, який був зданий по контракту в оренду на 3 роки з оплатою на неї 300 рублів в рік. Ці кошти також витрачалися на потреби будівництва. У 1908 році 9 травня Свято-Іллінський храм був освячений архієпископом Волинським і Житомирським Антонієм. Згідно з розпорядженням Священного Синоду (указ від 31 серпня 1909 року), Свято-Іллінська церква була перейменована в собор.
При храмі ще у 1892 році була відкрита церковно-приходська школа. У 1908 році у ній навчались 54 хлопчики і 47 дівчаток.
У якому стилі була збудована дерев`яна церква, невідомо. Архітектурна стилістика нинішнього храму цілком відповідає канонічним рамкам неросійського стилю. П`ятиверха, п`ятикутна цегляна споруда з прилягаючою із півночі дзвіницею, збудованою у російсько-візантійському стилі. Є два входи до церкви – з півночі і заходу. Головний вхід – з півночі, з центральної вулиці міста. Це зумовило її дещо незвичну орієнтацію, не характерну для Православних храмів.
У 1914 році австрійські війська захопили частину Дубна. Вони зневажливо ставилися до християнських святинь. Вже після вигнання чужинців, у купах сміття було знайдено частину ікон, окремі були порубані, порізані. Зникло багато цінних образів. Невідомо, де знаходилась у той час дорогоцінна Благодатна ікона Богоматері, в перлах, яка була подарована князем Костянтином Острозьким спочатку Дубенському Спаському, потім передана Чеснохресному монастиреві, згодом – Іллінському собору. В той час багато церковних цінностей, дзвонів ,ікон зникло назавжди.
Проте, одна унікальна ікона, ще з епохи середньовіччя, дивом уціліла. Це – ікона пророка Іллі з житієм ХVІ ст.. У 1994 році її було передано у фонд Державного історико-культурного заповідника міста Дубна. Згодом вона була реставрована у Львові і зараз знаходиться в каплиці на честь Святого Пророка Іллі, яка утворена при Державному заповіднику Дубенський замок.
Серед видатних священнослужителів Іллінського собору –усім відомий фітотерапевт Михайло Андрійович Носаль, який служив у соборі з1923 по 1933 роки з настоятелем Карвовським. Усе своє життя присвятив служінню Богу та Іллінському собору протоієрей Арсеній (у миру- Арсеній Іванович Христюк), за що був неодноразово нагороджений церковними відзнаками.
У2007 році протоієрей Арсеній відійшов до Бога, але його проповіді залишилися у серцях молодих і літніх віруючих.
Невід`ємною складовою богослужіння є церковний хор, який має свої міцні традиції супроводу служб, приурочених різним святам. За період існування храму склад хору неодноразово змінювався. У 1920-30 роках регентом собору був відомий композитор І. Новохацький, який залишив після себе багато церковних партитур.
Ще з давніх-давен значення православних храмів у житті нашого народу було надзвичайно великим. Саме у церквах та монастирях, разом з духовним збагаченням віруючих, йшов процес культурно-освітнього становлення народу. Яскравим свідченням цього є наше місто Дубно, та Свято-Іллінський собор.